Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.09.2020 року у справі №460/2174/2015

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2020року

м. Київ

справа № 460/2174/15

провадження № 51-4156 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Копняка А. М. на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2019 року визнано невинуватим ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України і виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі статей 49, 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2020 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.

Згідно з вироком, 15 січня 2015 року в приміщенні депутатської кімнати, що знаходиться в будівлі Яворівської районної ради Львівської області по вул. Івана Франка, 8 в м. Яворів Львівської області, відбулося засідання постійної комісії з питань економіки, бюджету та фінансів цієї ради, на якому був присутній секретар вказаної комісії - депутат Яворівської районної ради VI скликання ОСОБА_1. Під час роботи комісії у вказане приміщення зайшов ОСОБА_2, який є позаштатним журналістом газети "Антикорупційний вісник", що підтверджується листом Всеукраїнської громадської організації "Народний антикорупційний нагляд" від 30.03.2015 №0010/15 та посвідченням журналіста №АВ-001/10, виданого
08.01.2015 редактором вказаної газети, а відтак на нього поширюється передбачене ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації, відвідування органів місцевого самоврядування, а також відкрите здійснення записів, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів. ОСОБА_2, представившись присутнім журналістом преси та представником громадської організації "Яворівська районна організація Українська Національна Самооборона", повідомив, що ним здійснюється відеофіксація засідання комісії з метою подальшого висвітлення її роботи у засобах масової інформації та мережі "Інтернет". ОСОБА_1, достеменно знаючи, що ОСОБА_2 є журналістом, при цьому перебуваючи з ним у неприязних відносинах, підійшов до останнього, та маючи умисел на перешкоджання здійснення законної професійної діяльності журналіста, застосував фізичну силу, виштовхуючи його з приміщення, де проходило засідання, з метою припинення відеозйомки. Під час вчинення ОСОБА_1 вказаних дій, ОСОБА_3 неодноразово наголошував присутнім про те, що він є журналістом преси та має право проводити відеозапис за допомогою технічного запису, його перебування в приміщенні Яворівської районної ради є законним, а також звертався до ОСОБА_1 з проханням не перешкоджати у здійсненні ним журналістської діяльності, нагадуючи про встановлену законом відповідальність за такі дії. Однак, усвідомлюючи протиправність своїх дій шляхом примушування ОСОБА_2 до відмови від отримання та поширення інформації, з метою перешкоджання його діяльності як журналіста, ОСОБА_1 висунув йому вимогу про припинення відеозйомки та незаконно вимагав знищення зафіксованої інформації. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.

У касаційній скарзі захисник Копняк А. М. порушує питання про скасування постановлених стосовно ОСОБА_1 судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Захисник вважає, що справу стосовно його підзахисного розглянуто неповно, однобічно, викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому захисник наводить власну оцінку доказів у справі, та вказує, зокрема, що підстав вважати потерпілого ОСОБА_2 журналістом на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_1 дій не було, проте, суди, внаслідок невірного трактування законів, які регулюють журналістську діяльність, постановили незаконні рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Статтею 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення з підстав неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник Копняк А. М., посилаючись на порушення судами кримінального процесуального закону, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій однобічно оцінили фактичні обставини справи. Проте незгода захисника з висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судами процесуального закону. По суті, захисник Копняк А. М. ставить під сумнів повноту судового розгляду і правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, визначення яких міститься у статтях 410, 411 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ст. 1 Закону України від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.

Також відповідно до ст. 25 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до ст. 25 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації. Професійна належність журналіста може підтверджуватися документом, виданим професійним об'єднанням журналістів.

Отже, під журналістом у ст. 171 КК України слід розуміти особу, що систематично здійснює діяльність, пов'язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу інтернет. Підтвердженням статусу журналіста або його належності до засобу масової інформації є редакційне або службове посвідчення чи інший документ, виданий засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.

Як вбачається з копії вироку суду першої інстанції, обгрунтовуючи свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1, цей суд, крім іншого, у своєму судовому рішенні послався на досліджені в судовому засіданні: копію посвідчення № АВ-001/10 на ім'я ОСОБА_2 - журналіста газети "Антикорупційний вісник", виданого 08 січня 2015 року редактором ОСОБА_4; копію посвідчення на ім'я ОСОБА_2 - позаштатного кореспондента газети "Яворівський голос", виданого т. в. о. редактора газети "Яворівський голос" ОСОБА_5 та дійсного з 14 жовтня 2014 року до 14 жовтня 2015 року; копію посвідчення, виданого громадською організацією "Яворівська районна організація Українська Національна Самооборона" за підписом керівника ОСОБА_6 ОСОБА_2 - журналісту, яке дійсне до 31 грудня 2015 року; дані повідомлення голови правління ВГО "Народний антикорупційний нагляд" ОСОБА_4 з приводу діяльності ОСОБА_2 позаштатним журналістом газети "Антикорупційний вісник" на громадських засадах; наказ громадської організації "Яворівська районна організація Українська Національна Самооборона" № 02 від 25 грудня 2014 року, згідно з яким відповідно до п.3.10 Статуту громадської організації "Яворівська районна організація Українська Національна Самооборона", а саме: "засновувати засоби масової інформації та вести видавничу діяльність без мети отримування прибутку" призначено позаштатним журналістом ОСОБА_2 та видано йому посвідчення відповідного зразка; витяг з наказу № 292 від 14 жовтня 2014 року про прийняття на безоплатній основі позаштатним кореспондентом ОСОБА_2 з 14 жовтня 2014 року по 03 листопада 2014 року; свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ЛВ №1155/409 газети "Антикорупційний вісник", згідно якого дата реєстрації 16 січня 2013 року, тематична спрямованість - висвітлення діяльності організації та проблеми корупції в Україні, фактів корупції у органах влади та місцевого самоврядування; випуском газети "Антикорупційний вісник" № 31 від 20 квітня 2015 року, в якій міститься стаття "Закриті від народу", автором якої значиться ОСОБА_2; повідомленням Яворівської районної ради Львівської області від 27 січня 2015 року № 32 про те, що Регламентом Яворівської районної ради Львівської області та Положенням про постійні комісії районної ради проведення фото та відео фіксації засідань постійних комісій районної ради не передбачено; відповіддю Яворівської районної ради Львівської області на запит ОСОБА_2 від 12 січня 2015 року № 6, згідно з якою Яворівська районна рада Львівської області не приймала рішень щодо затвердження порядку акредитації представників засобів масової інформації при Яворівській районній раді.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив також, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, відповідно до яких, 15 січня 2015 року останній прибув на засідання бюджетної комісії Яворівської районної ради Львівської області та представився представником засобу масової інформації, при цьому мав на шиї бейджик, в якому було три посвідчення журналіста: газети "Антикорупційний вісник", Громадської організації "Яворівська районна організація Українська Національна Самооборона" газета "Вісник УНСО", позаштатного кореспондента газети "Яворівський голос", які він пред'явив посвідчення голові комісії ОСОБА_8 та секретарю комісії ОСОБА_1, який ствердив, що посвідчення недійсне. Попри це, він залишився в кабінеті та почав здійснювати відеозйомку на цифровий фотоапарат марки "Кенон", внаслідок чого між ним та ОСОБА_1 виникла сутичка з приводу правомірності перебування на засіданні бюджетної комісії та фіксування її роботи, під час якої ОСОБА_1 сказав виключити камеру і пригрозив, що у разі опублікування цих записів, він його знайде і застрелить. Потерпілий зазначив, що журналістської освіти не має, редакційні завдання в основному давали йому в усному порядку, він здійснював висвітлення роботи місцевих рад, працював на громадських засадах. Зазначені показання потерпілого підтверджуються також показаннями свідків, які були присутніми на засіданні вищевказаної комісії, даними відеозапису події на зазначеному засіданні 15 січня 2015 року, а також відеозаписом сюжету телепередачі "Огляд дня" від 16 січня 2015 року, де висвітлюються події, що мали місце в приміщенні Яворівської районної ради Львівської області 15 січня 2015 року.

Крім цього, під час розгляду цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, потерпілий зауважив, що ОСОБА_1 було відомо, що він журналіст, оскільки він неодноразово публікувався у різних виданнях. Пояснив також, що голові комісії ним було надано посвідчення, він перебував у трудових відносинах з редакцією газети "Яворівський Голос", працював журналістом в газеті "Антикорупційний вісник" та "Вісник УНСО", проте на той час останній офіційно не був зареєстрований. Зазначив, що має вищу освіту, в трудових відносинах перебував як журналіст.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, якою оскаржений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін, дані обставини були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. В ухвалі апеляційний суд навів мотиви свого рішення, які містять відповіді на аргументи апеляції засудженого і його захисника, та зазначив, зокрема, що наведені у сукупності докази, які обгрунтовано визнано судом першої інстанції допустимими, належними, достатніми та достовірними, повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України. При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Стосовно наведених у касаційній скарзі захисника доводів щодо необхідності повторного дослідження апеляційним судом обставин, досліджених судом першої інстанції не повністю та з порушеннями, то вони не заслуговують на увагу, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження судом першої інстанції, проте таких апеляційним судом не встановлено і з касаційної скарги та доданих до неї копій оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність касаційна скарга не містить.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника Копняка А. М. та копій оскаржуваних ним судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПКУкраїни у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Копняка А. М. на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус С. В. Єремейчук А. О. Чистик