Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.07.2020 року у справі №612/582/17

Ухвала

Іменем України

17 липня 2020 року

м. Київ

справа № 612/582/17

провадження № 51-3327ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо нього,

встановив:

За вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі? КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, до призначеного покарання частково у виді 8 років 3 місяців позбавлення волі, приєднана невідбута частина покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 липня 2018 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року вирок змінено та постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеним за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 липня 2018 року визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 3 місяці.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений не погоджуючись із судовим рішенням в частині призначеного йому покарання через його невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості просить судові рішення щодо останнього змінити та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.

Мотиви Суду

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

У касаційній скарзі засуджений не оскаржує висновків суду в частині доведеності його винуватості у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК.

Разом із тим, посилання засудженого на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через суворість та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував дані про особу засудженого, який не розкаявся, тяжкість вчиненого злочину, повернення потерпілому викраденого майна, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують. Суд вірно прийшов до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання засудженого, попередження нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі із його відбуттям в кримінально-виправній установі, а також про відсутність підстав для застосування статтей 69, 75 КК.

Колегія суддів погоджується із цим висновком і вважає, що таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним.

Крім цього, як вбачається з ухвали Харківського апеляційного судувід 11 лютого 2020 року вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 року було змінено та застосовано принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 3 місяці.

З урахуванням вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 липня 2018 року, який набрав законної сили і яким скаржник був засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 3 місяці, його прохання про призначення покарання за сукупності злочинів у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно з статей 50, 65 КК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Оскільки інших доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду засуджений у касаційній скарзі не навів, а наведені у касаційній скарзі мотиви свідчать про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій М. В. Мазур А. О. Чистик