Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.09.2020 року у справі №639/2772/17

Ухвала Іменем України

09 вересня 2020 року м. Київ

справа № 639/2772/17

провадження 51-4223ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Бущенка А. П., Крет Г. Р.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Левченка Р. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року,

встановив:

За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1),

засуджено за п. 2 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК)

до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції ~law17~

від 26 листопада 2015року) ОСОБА_1 у строк покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув'язнення з 16 лютого 2017 року по

20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції ~law18~

від 18 травня 2017 року) з 21 червня 2017 року ОСОБА_1 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Вказано в мотивувальній частині вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження в частині спрямованості умислу ОСОБА_1, що він свідомо допускав суспільно небезпечний наслідок своїх дій у виді смерті потерпілої ОСОБА_2, замість зазначеного судом першої інстанції "бажання настання таких наслідків".

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції ~law19~

від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 в строк покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року, строк попереднього ув'язнення з 16 лютого 2017 року

до 02 червня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 15 лютого 2017 року приблизно з 07:00 до 21:00, перебував на АДРЕСА_1 разом із малолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Незадовільна, на думку ОСОБА_1, поведінка ОСОБА_2, яка глузувала над ОСОБА_3 роздратувала його, на підставі чого у нього виник умисел на вбивство ОСОБА_2 шляхом завдання їй численних тілесних ушкоджень.

У той же час, усвідомлюючи свою фізичну та моральну перевагу і той факт, що потерпіла внаслідок свого віку та фізичних особливостей не зможе чинити йому опір, розуміючи, що при завданні ударів у ділянку живота, тобто розташування життєво важливих органів дитини, можуть бути заподіянні тілесні ушкодження, які є несумісними із життям та спричинять смерть потерпілої, і бажаючи настання саме таких наслідків, ОСОБА_1, суб'єктивно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, зі значною силою завдав щонайменше 3-4 ударів ногами в ділянку живота ОСОБА_2.

Причиною смерті ОСОБА_2 стали несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота із наявністю синців, крововиливів у внутрішні органи черевної порожнини, м'які тканини, розрив стінки тонкої кишки, розрив печінки, що ускладнилась розвитком перитоніту.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 та закриття кримінальне провадження. Натомість вказує на наявність у діянні засудженого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1

у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 23 КПК , які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 23 КПК .

Так, згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, на підставі показань потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, пояснень експерта.

Як убачається з копій судових рішень, ОСОБА_1, заподіяв численних ударів ногою у живіт малолітній ОСОБА_2 із значною силою, не вжив заходів для подальшого надання потерпілій належної медичної допомоги.

А тому суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у його діянні вини у формі умислу, як щодо дій, та і їх наслідків. Підстав для кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст.121 КК, про що йдеться у касаційній скарзі, немає.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника Левченка Р. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та дав на них мотивовані відповіді, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Обставин, які були б підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, за доводами захисника в касаційній скарзі не встановлено.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Саме такі обставини встановлено судом при перевірці зазначеної касаційної скарги.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Левченка Р. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м.

Харкова від 10 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко А. П. Бущенко Г. Р. Крет