Історія справи

Ухвала ККС ВП від 02.12.2019 року у справі №682/1677/19
Ухвала ККС ВП від 02.12.2019 року у справі №682/1677/19

Ухвала

іменем України

13 січня 2020 року

м. Київ

справа № 682/1677/19

провадження № 51-5940ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г. М.,

суддів Булейко О. Л., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Смірнової Ірини Сергіївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року,

встановив:

За вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нетішин Хмельницької області та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

вироком Нетішинського міського суду Хмельницької областівід 06 квітня 2005 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі- КК), із застосуванням ст. 70 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

вироком Нетішинського міського суду Хмельницької областівід 06 серпня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК, із застосуванням ст. 71 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 27 травня 2015 року за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

вироком Нетішинського міського суду Хмельницької областівід 09 вересня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі ч. 3 ст. 81 КК з невідбутим строком 4 місяці,

засуджено: за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Також вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він,

08 квітня 2019 року приблизно о 17 годині, на території літнього майданчика магазину "Вікторія" по провулку Ярослава Мудрого в м. Славута, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу зі столу таємно викрав мобільний телефон "MEIZU" моделі Y68511 (M3s) сірого кольору вартістю 1345 грн, разом з сім-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ "Київстар" вартістю 25 грн, що належить потерпілому ОСОБА_2 спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 1370 грн.

Також, 08 квітня 2019 року приблизно о 10 годині в м. Славуті Хмельницької області в Лісовому масиві поблизу вул. Гвардійська ОСОБА_1 знайшов банківську картку АТ "Ощадбанк", що належить потерпілому ОСОБА_3 18 годині 32 хвилини реалізуючи свій злочинній умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, керуючись корисливим умислом, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, умисно, повторно, з метою вчинення крадіжки чужого майна скориставшись персональними даними банківської картки АТ "Ощадбанк" рахунок № НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_3, з банкомату

895642 А 2200005, що розташований по вул. Соборності, 32 за допомогою функції "зняття грошових коштів з картки" та введення пін-коду зняв з рахунку і таємно викрав грошові кошти в сумі 6 000 грн.

Того ж дня, близько 23 години, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 прийшов на автозаправку "Барс" в місті Славуті по вул. Гвардійській і за допомогою вказаної банківської картки здійснив оплату за товар через термінал на суму 557 грн, тобто таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_1 АТ "Ощадбанк", спричинивши останньому всього матеріальну шкоду на суму 6557
гривень.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

У касаційній скарзі захисник Смірнова І. С. вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого,

що на її думку, було допущено судами. Стверджує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом було залишено без уваги клопотання про повторне дослідження окремих доказів по справі. Вважає, що, при призначенні покарання суд належним чином не врахував, позицію потерпілих, дані про особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Наводить доводи щодо можливості призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК.

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не знайшла підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у ній.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України

(далі- КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є неспроможними.

Статтею 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Твердження захисника про залишення без уваги клопотання про повторне дослідження окремих доказів, які на його думку могли вплинути на доведеність винуватості ОСОБА_1, є безпідставним та суперечить межам апеляційного розгляду, що були заявлені в апеляційній скарзі. Зі змісту ухвали Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року вбачається, що в апеляційній скарзі порушувалося питання невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через суворість, факт встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненому не оскаржувався. При цьому, в судах першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_2, а зі змісту самої касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вже відшкодував завдані збитки потерпілому ОСОБА_4.

Стосовно доводів сторони захисту про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого колегія суддів приходить до такого висновку.

З огляду на положення статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання

суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, відомості про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається зі змісту вироку, суд, при обранні ОСОБА_1 покарання, належним чином враховував всі обставини, серед яких і ті на які захисник посилається в касаційній скарзі, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який не працює, за місцем проживається характеризується посередньо, не перебуває на обліках в Центрі пробації, у лікарів нарколога та психіатра. Суд взяв до уваги, обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повернення викраденого потерпілим та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимий за умисні злочини, за які судимості не зняті і не погашені в установленому законом порядку, знову вчинив умисний злочин, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення та перевиховання.

Таким чином, покарання призначене ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст.185 КК, колегія суддів вважає правильним та таким, що відповідає меті покарання та загальним засадам його призначення.

Думка потерпілих не є вирішальною при призначенні покарання, а тому посилання захисника на неврахування позиції потерпілих, не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

З приводу викладених в касаційній скарзі доводів про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може,

крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ч. 1 ст. 69 КК, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ч. 1 ст. 69 КК за цей злочин.

Оцінюючи правильність застосування ст. 69 КК, суд ураховує, що ч. 1 цієї статті надає повноваження суду у виключних випадках перейти до більш м'якого

виду покарання, не зазначеного в санкції закону за відповідний злочин, лише

"за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину". Таке формулювання означає, що застосування ст. 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам:

1) вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК;

2) обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Аргументів, які би вказували на обставини, що істотно знижують ступінь вчиненого злочину та доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому

за вироком місцевого суду через м'якість або через суворість, у касаційній скарзі не наведено.

Суд апеляційної інстанції в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, належним чином перевірив доводи, наведені засудженим в апеляційній скарзі, які є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь і відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, з яких визнав її необґрунтованою. Ухвала суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень з мотивів, зазначених у касаційній скарзі захисника, та вважає, що у відкритті провадження за її касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Смірнової Ірини Сергіївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. М. Анісімов О. Л. Булейко І. В. Іваненко