Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.09.2019 року у справі №535/342/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 535/342/19

провадження № 51-3959 ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Ковтуновича М. І., Луганського Ю. М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 червня 2019 року,

встановив:

За вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2019, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Сідько С. І. не погоджується із судовими рішеннями, постановленими відносно ОСОБА_1, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин справи та особи засудженого, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до незастосування норм матеріального права, які могли бути застосовані, та суттєвого порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час апеляційного перегляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд, враховуючи положення частини 1 статті 433 КПК, відповідно до якої суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Адвокат Сідько С. І. вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції, зокрема, залишив поза увагою клопотання ОСОБА_1 щодо можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а ухвалу суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування статті 75 КК до засудженого, винесено без дослідження доказів, які містяться у матеріалах справи.

Водночас, в обґрунтування своїх вимог захисник Сідько С. І. посилається на умовність істотних порушень кримінального процесуального закону в даному випадку, коли зв'язок між порушенням і прийнятим незаконним рішенням суду не є очевидним. Зазначена позиція адвоката не дозволяє Суду встановити обґрунтованість думки захисника, адже посилання на недослідження доказів судом не кореспондується з поняттям умовності істотних порушень закону. До того ж, які саме докази не були судом враховані, в касаційній скарзі захисника не зазначено.

Так, Котелевський районний суд Полтавської області у вироку від 02 квітня 2019 року, враховуючи щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування збитків, повне визнання вини обвинуваченим, з урахуванням відсутності у нього попередніх судимостей та наявністю чотирьох неповнолітніх дітей, призначив покарання відповідно до вимог статті 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 3 статті 185 КК, яке, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Посилання адвоката Сідько С. І. на суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства судом апеляційної інстанції також не знаходить підтвердження ні зі змісту касаційної скарги, ні зі змісту інших матеріалів, доданих до неї. Так, Полтавський апеляційний суд в ухвалі від 24 червня 2019 року встановив, що суд першої інстанції, при призначенні покарання, врахував як пом'якшуючі так і обтяжуючі обставини, а саме: ступінь тяжкості злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та перебування ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2019 року, без змін.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись статтею 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Сідько Світлани Іванівни на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 червня 2019 року.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінМ. І. КовтуновичЮ. М. Луганський