Історія справи

Ухвала ККС ВП від 06.09.2020 року у справі №643/2321/19

Ухвала

Іменем України

02 жовтня 2020 року

м. Київ

провадження № 51-4136 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Білик Н. В.,

суддів: Ємця О. П., Кравченка С. І.,

розглянув касаційну скаргу захисника Крижановського М. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше судимого
05.04.2019 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., який сплачено на користь держави
05.04.2019 року,

визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на 6 років з конфіскацією майна.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Крижановського М. В. залишено без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року - без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він переслідуючи корисливу мету - отримання прибутку в результаті незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів, шляхом залишення схованок на території міста Харкова, вступив у попередню змову з невстановленою особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та відповідно до розробленого плану, ОСОБА_1 повинен був у визначеному місці відшукувати схованки, в яких зберігалися заздалегідь розфасовані по згорткам наркотичні засоби та психотропні речовини, після чого повинен був робити схованки - розкладати кожний з цих згортків в окреме місце, фотографувати зазначене місце, наносити на фото пояснювальні надписи з точним місцем перебування схованки, після чого, відправляти виготовлені фото з поясненнями та інформацію щодо місця розташування схованок з наркотичними засобами та психотропними речовинами невстановленій особі, яка в свою чергу, за допомогою мережі Інтернет, повинна була забезпечити реалізацію вказаних наркотичних засобів та психотропних речовин, які знаходилися у схованках, серед охочих їх придбати. Вчиненням вказаних дій ОСОБА_1 мав на меті отримати прибуток від збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, у вигляді грошової винагороди у розмірі 50 гривень від невстановленої особи за кожну зроблену ним схованку.

Так, ОСОБА_1 07 вересня 2018 року, у вечірній час, точний час в ході досудового розслідування та суду встановити не виявилось можливим, діючи за попередньою змовою та в групі з невстановленою особою, отримав від невстановленої особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, інформацію про місце зберігання схованки із наркотичними засобами та психотропними речовинами з вказівкою розфасувати їх по згорткам. В подальшому, 08.09.2018 близько 05 години ОСОБА_1, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, відшукав вищезазначену схованку - полімерний пакет, у якому було близько 90 зіп-пакунків з наркотичним засобом - кокаїн та особливо небезпечними психотропними речовинами - PVP та МДМА. Після цього, ОСОБА_1, виконуючи вказівку невстановленої особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, у невстановленому в ході досудового розслідування місці, вказані наркотичні засоби та психотропні речовини, упаковані у зіп-пакунки, за допомогою ізоляційної стрічки замотав у згортки.

Зазначені згортки ОСОБА_1 поклав до своєї сумки, яку мав при собі, тим самим він незаконно придбав та став незаконно зберігати з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину та наркотичний засіб.

В подальшому ОСОБА_1, продовжуючи за вищенаведеною схемою свої злочинні дії,
08.09.2018 року близько 07:42 год. прослідував до буд. 79/42, по просп.

Тракторобудівників у м. Харкові, де розшукав підходяще місце, де можна залишити схованку з особливо небезпечною психотропною речовиною. Після цього, ОСОБА_1 за вказаною адресою, з лівої сторони під'їзду №1, під стіною, у землі, для невстановленого в ході досудового слідства покупця, залишив один згорток з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обмотаний ізоляційною стрічкою, сфотографував на свій мобільний телефон місце схованки з вказаною особливо небезпечною психотропною речовиною, наніс на фото пояснювальні надписи з точним місцем перебування схованки, з метою направлення вказаних фотографій через всесвітню мережу Інтернет невстановленій особі, для подальшої передачі інформації кінцевому покупцю, після чого з місця скоєння злочину зник, тим самим збув особливо небезпечну психотропну речовину.

Того ж дня, за аналогічних обставин, з 07:43 год. по 10:25 год. ОСОБА_1 залишав згортки з незаконно придбаними наркотичними засобами у розшуканих підходящих місцях, розташованих неподалік адрес: будинків 77,77-А, 71-В, 71-Г, 79/42 по просп. Тракторобудівників у м. Харкові, будинків 40,38,36,36-А, 34,34-Б по вул. В. Зубенка у м. Харкові, будинків 18-А, 18-Г, 22-Б, 18-Б, 14-В по вул. Г.

Широнінців у м. Харкові, будинків 51-В, 53-А по просп. Ювілейному у м. Харкові.

В подальшому, злочинні дії ОСОБА_1 були викриті та припинені працівниками поліції та 08.09.2018 року в період часу з 11 год. до 16 год., в ході проведення огляду місця події біля будинків за вищевказаними адресами та у самого ОСОБА_1 вилучені згортки, у яких згідно висновків судових експертиз знаходились особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено - PVP.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Крижановський М. В. просить скасувати вирок Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року й ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року та закрити кримінальне провадження, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів та підстав для доведеності винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримання.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить надати оцінку та визнати недопустимими докази, які не були предметом дослідження місцевим і апеляційним судами та не покладені в основу вироку.

Разом з цим не погоджується із протоколом огляду місця події від 08.09.2018 року, вважає, що його складено з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак, усі похідні докази є недопустимими. Також зазначає про те, що затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України не проводилось, протокол затримання його працівниками поліції не складався, а тому фактичний обшук ОСОБА_1 був проведений із грубим порушенням норм КПК України.

Крім того, стверджує про невідповідність судових рішень вимогам ст. 370 КПК України, через їх незаконність та необґрунтованість, а ухвала апеляційного суду, на його думку, також не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею 370 КПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Статтею 370 КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

За приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається із наданих копій судових рішень, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, так як обвинувачений в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши при цьому обставини, час, місце, механізм їх вчинення, у зв'язку з чим докази щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень не досліджувались. Про такий порядок дослідження доказів у справі була з'ясована думка учасників судового провадження, у тому числі щодо правильності розуміння ними змісту цих обставин та було роз'яснено їх права щодо позбавлення можливості оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

Місцевий суд, дослідивши у такому порядку докази, встановив, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

У касаційній скарзі захисник Крижановський М. В. наводить доводи про те, що надаючи оцінку протоколу огляду місця події від 08.09.2018 року, суд першої інстанції не врахував, що його складено працівниками поліції з порушенням вимог чинного законодавства. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення огляду місця події. Натомість, відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише після проведення огляду місця події, а саме на наступний день, та виключно на підставі даних, отриманих в результаті проведення такого огляду.

Аналогічні доводи захисника були предметом перевірки апеляційного суду, який у своїй ухвалі ці доводи ретельно перевірив і визнав їх безпідставними з огляду на таке.

Частиною 1 статті 214 КПК України регламентовано, що слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.

Положеннями частини 3 статті 214 КПК України, визначено, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначена норма насамперед направлена на максимально оперативну фіксацію вчиненого кримінального правопорушення, винайдення тих чи інших слідів його вчинення, їх фіксування, тощо.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 08.09.2018 року працівниками поліції були виявлені та викриті злочинні дії ОСОБА_1, результатом чого і стало проведення огляду місця події. Внесення ж відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань було здійснено наступного дня після завершення огляду місця події та не пізніше 24 годин після виявлення злочинів.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду не знайшла підстав вважати протокол огляду місця події від 08.09.2018 року недопустимим доказом.

Крім того, захисник Крижановський М. В. у своїй касаційній скарзі зазначає, що затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України не проводилось, протокол затримання його працівниками поліції не складався, а тому фактичний обшук ОСОБА_1 був проведений із грубим порушенням норм КПК України.

Проте, і ці доводи захисника не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.

Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє прийняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних їх дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України, огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.

Апеляційний суд, перевіривши доводи захисника, в своїй ухвалі вірно зазначив, що підставою для проведення огляду місця події стало виявлення працівниками поліції злочинних дій ОСОБА_1 та з метою їх припинення та з'ясування подій, що відбулися, й було здійснено огляд як місць події так і вилучення у ОСОБА_1 згортків з сипучою речовиною. Місце виявлення предмету злочину завжди вважається місцем події. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалась з метою припинення та з'ясування події злочину, вчиненого ОСОБА_1, та, на думку колегії суддів апеляційного суду, не потребувала попереднього дозволу суду.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Оскільки протокол огляду місця події від 08.09.2018 року є належним, допустимим, достовірним доказом, то відсутні правові підстави для визнання недопустимими всіх інших доказів по справі, а саме другого протоколу огляду місця події та висновків експертиз, про що зазначає у своїй скарзі захисник.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів ВС визнає необґрунтованими та безпідставними доводи захисника про необхідність закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів та підстав для доведеності винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримання.

Касаційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні вироку Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду також вимогам ст. 419 КПК України.

Ураховуючи наведені у скаргах мотиви та надані до них копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника Крижановського М. В. немає.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Крижановського М. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик С. І. Кравченко О. П. Ємець