Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.07.2020 року у справі №295/971/20

Ухвала

іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 295/971/20

провадження № 51-3201 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Григор'євої І. В., Шевченко Т. В.,

розглянув касаційну скаргу захисника Крижанівського Володимира Петровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21 травня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року.

Короткий зміст оскаржених вироку, ухвали та встановлені обставини

За вирокомБогунського районного суду м. Житомира від 21 травня 2020 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у провадженні.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Крижанівського В. П. залишено без задоволення.

У порядку ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) змінено вирок районного суду щодо ОСОБА_1 в частині застосування положень ч. 5 ст. 72 КК.

Як установив суд, 08 жовтня 2019 року близько 15:30 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у своїй квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно за допомогою кухонного ножа, ножиць, держака від молотка, побутової сокири, а також руками та ногамизаподіяв ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення і пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК.

На обґрунтування свого прохання захисник зазначає, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_1, а судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення цього суду не повною мірою враховано характеризуючих данихОСОБА_1, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований та має постійне джерело доходу, що, на думку захисника, є підставами для застосування до засудженого положень ст. 69 КК та встановлення іспитового строку за ст. 75 КК.

Мотиви Суду

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами частини 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини частини 1 ст. 69 КК .

Виходячи зі змісту ст. 75 КК застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

Наведених норм права суд не порушив.

Згідно з вироком, призначаючи ОСОБА_1 захід примусу, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, думку потерпілого ОСОБА_4,

те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в лікаря-психіатра, перебував на обліку в наркодиспансерічерез алкогольну залежність, відповідно до висновків

судово-психіатричних експертиз є осудним, негативно характеризується за місцем проживання, а також його конфліктність і зловживання алкогольними напоями.

Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. При цьому судом виключено як обтяжуючу обставину, яка зазначена в обвинувальному акті, рецидив злочинів, оскільки в момент скоєння ОСОБА_1 злочину в силу ст. 89 КК його попередні судимості було погашено. Водночас, урахувавши всі ці обставини, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69, 75 КК судом не встановлено.

Із зазначеною позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд. Відповідно до змісту оспорюваної ухвали при перегляді вироку суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, навів переконливі мотиви, з яких він визнав їх неприйнятним і такими, що не є підставою для зміни вироку.

Суд вважає неприйнятними аргументи захисника про наявність підстав для застосування ст. 69 КК, з якої вбачається, що застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Проте з огляду на встановлений у справі характер дій засудженого наведені стороною захисту дані про особу винного не можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тому відсутні правові підстави для призначення засудженому більш м'якогопокарання, ніж передбачено законом.

Обставини, на які посилається захисник і які, на його думку, дають можливість застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК, суд врахував при призначенні покарання.

Обраний ОСОБА_1 захід примусу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Суд не вбачає. Таким чином, касаційні вимоги про пом'якшення покарання є неспроможними.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та не викликають сумнівів у їх правильності, а посилання скаржника на надмірну суворість покарання, істотні порушення загальних засад при його призначенні, а також недотримання судами вимог ст. 370 КПК є неспроможними.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Крижанівського Володимира Петровича на вирок Богунського районного суду

м. Житомира від 21 травня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2020 рокущодоОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет І. В. Григор'єва Т. В. Шевченко