Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.10.2018 року у справі №910/23277/15

УХВАЛА

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23277/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Шухніна Антона Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 (повний текст складено 06.09.2018)

за скаргою Фізичної особи - підприємця Шухніна Антона Сергійовича

на рішення та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Професійного фінансування"

до Фізичної особи - підприємця Шухніна Антона Сергійовича

про стягнення 3 622 453,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Фізичною особою - підприємцем Шухніним Антоном Сергійовичем подано касаційну скаргу на Фізичної особи - підприємця Шухніна Антона Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 910/23277/15 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року у справі № 910/23277/15 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Шухніна Антона Сергійовича, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувана ухвала та постанова прийняті за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Фізична особа-підприємць Шухнін Антон Сергійович звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на рішення та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просить суд визнати неправомірною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.

Києві про стягнення виконавчого збору від 23.02.2016 у виконавчому провадженні № 50145457, зобов'язати орган виконання судових рішень скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.02.2016 у виконавчому провадженні № 50145457, визнати неправомірною бездіяльність органу виконання судових рішень, яка полягає у не знятті арешту, накладеного на все майно боржника відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від
15.02.2016 у виконавчому провадженні № 50145457, зобов'язати орган виконання судових рішень зняти арешт, накладений на все майно боржника відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від
15.02.2016 у виконавчому провадженні № 50145457.

Скарга мотивована тим, що постанова органу державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору від 23.02.2016 у виконавчому провадженні № 50145457 є незаконною, оскільки підставою для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, проте у даному виконавчому провадженні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення не вживались. У частині вимог що стосуються арешту майна, скаржник вказує на те, що оскільки виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі закінчено та скасування постанови про стягнення виконавчого збору зумовлює обов'язок державного виконавця зняти арешт, накладений на все майно боржника та вчинення усіх передбачених законом дій щодо закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/23277/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2018, в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Шухніна Антона Сергійовича на рішення та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/23277/15 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги відповідача, суди виходили з того, що із постанови органу державної виконавчої служби вбачається вчинення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання судового рішення у даній справі, а скаржником, в свою чергу, не надано суду доказів протилежного, крім того не надано доказів виконання рішення суду передбачений ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" строк.

ФОП Шухнін Антон Сергійович, звертаючись з касаційною скаргою, стверджує, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскаржувані судові рішення суперечать практиці Верховного суду України у справі № 3-217гс14 від 28.01.2015 та № 21-5597а15 від 15.11.2016, відповідно до якої виконавчий збір стягується, якщо державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням).

Відповідно до ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. "

Доводи касаційної скарги зводяться не до неправильного застосування норм права, а до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, здійсненими на підставі власної оцінки доказів щодо доведеності вчинення органом ДВС заходів щодо примусового виконання судового рішення у даній справі, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів, встановлення по новому обставин справи.

Суд, розглянувши доводи скаржника про те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, вважає наведені доводи необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи наведене, а також те, що касаційна скарга не містить доводів, зважаючи на які, суд міг би визнати, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування саме єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/23277/15.

Керуючись статтями 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Шухніна Антона Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 910/23277/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський