Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №44/258-б
Ухвала КГС ВП від 13.04.2020 року у справі №44/258-б

УХВАЛА

21 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 44/258-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги керуючого санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Сєрєбрєннікова Д. В.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020

у складі колегії суддів: головуючого - Остапенка О. М., суддів Отрюха Б. В., Грека Б. М.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2020

у складі судді Пасько М. В.

у справі №44/258-б

за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 поштовим відправленням, керуючий санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражний керуючий Сєрєбрєнніков Д. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від
24.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №44/258-б в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №44/258-б було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., суддя - Білоус В. В., суддя - Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.10.2020.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v.

Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [..] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [..]".

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як вбачається з касаційної скарги, керуючим санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражним керуючим Сєрєбрєнніковим Д. В. предметом касаційного оскарження визначено постанову Північного апеляційного господарського суду від
24.09.2020 у справі №44/258-б, якою переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, якою серед іншого, відмовлено у задоволенні клопотання керуючого санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Сєрєбрєннікова Д. В. про витребування доказів у ДП "Київський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Частиною 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених Частиною 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

В апеляційному порядку було переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, зокрема, в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів, яка відсутня у переліку ухвал та яка не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 2 ч.1 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на таке, у відкритті касаційного провадження за поданою керуючим санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражним керуючим Сєрєбрєнніковим Д. В. касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від
24.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №44/258-б слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки скаржником визначено предметом касаційного оскарження судове рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 286, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 44/258-б за касаційною скаргою керуючого санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Сєрєбрєннікова Д. В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від
29.07.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк