Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.08.2020 року у справі №910/10922/19

УХВАЛА

18 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10922/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Пількова К. М., Краснова Є. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (колегія суддів: Буравльов С. І. - головуючий, Пашкіна С. А., Андрієнко В. В. ) та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 (суддя Данилова М. В. )

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс"

про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2341/1718-ТЕ-41 від 20.10.2017 у тому числі основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не розрахувався за переданий за договором природний газ у визначений строк, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заявлений до стягнення основний борг, частину пені, заявлені до стягнення 3% річних та заявлених до стягнення інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Також вказаним рішенням відстрочено його виконання на строк до
20.05.2020.

2.2. Судові рішення в оскарженій у касаційному порядку частині мотивовані тим, що ступінь виконання зобов'язання боржником, причини виникнення зобов'язання та майновий стан боржника, відсутність збитків кредитора дозволяють суду зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

3. Короткий зміст вимог і підстав касаційного оскарження

3.1. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просив постанову та рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 745
663,31 грн, в цій частині ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

3.2. Скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 (пункт 1 частини другої статтею 287 наведеного Кодексу).

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, слід розуміти такий, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

4.2. Позов у даній справі поданий про стягнення заборгованості за договором, а також пені і відповідач у справі просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, взявши до уваги звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік відповідача, відповідно до якого відповідач є збитковим, довідку про стан заборгованості населення перед відповідачем за постачання гарячої води та теплової енергії станом на 01.09.2019, згідно якої заборгованість населення перед відповідачем складає 14 764 634,39 грн, те, що показники фінансових результатів відповідача є наслідком систематичних неплатежів з боку споживачів м. Києва за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зумовлені їх неплатоспроможністю, відсутність доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення останнім у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, а також ту обставину, що заборгованість за договором №2341/1718-ТЕ-41 від 20.10.2017 було сплачено відповідачем на 91 відсоток, дійшов висновку, що суму пені, що підлягає стягненню з відповідача, є підстави і право зменшити на 80%.

4.3. Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що судами не було взято до уваги правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Так, у цій справі №908/1453/14 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача (боржника) у справі, а судові рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - без змін з тих підстав, що суди, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшли законного висновку, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг, тому клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90% обґрунтовано було залишено без задоволення.

В даній справі, що розглядається, суди обох інстанцій навпаки - дійшли висновку про можливість зменшення пені.

При цьому вказані висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від
04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені у справі, що переглядається у касаційному порядку, було реалізоване судом у конкретному випадку за наслідками оцінки вказаних вище конкретних обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, які у наведеній скаржником постанові Верховного Суду відмінні.

Відтак, постанова Верховного Суду у справі №908/1453/14 ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі (у частині стягнення розміру пені), але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа №908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками (в частині стягнення пені), що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.4. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.5 ч.1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United
Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.5. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4.6. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі Господарського суду міста Києва №910/10922/19, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді К. М. Пільков

Є. В. Краснов