Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.09.2021 року у справі №907/106/20

УХВАЛА

15 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/106/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Губенко Н. М., Кролевець О. А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Кілба Карла Карловича

на рішення Господарського суду Закарпатської області

у складі судді Пригара Л. І.

від 04.03.2021

та постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.

від 29.07.2021

за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

до Кілба Карла Карловича

про стягнення 579 037,13 грн вартості необлікованої електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2021 року Кілб Карл Карлович (далі - Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від
29.07.2021.

Крім того, Скаржник у касаційній скарзі просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021, позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку, що всі дії ПрАТ "Закарпаттяобленерго" стосовно фіксування та визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за Актом про порушення №124313, що був складений за фактом виявленого порушення ПРРЕЕ на об'єкті споживача - Фізичної особи-підприємця Кілба Карла Карловича, є такими, що узгоджуються з положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей Частина 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у сумі 2102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 579 037,13 грн вартості необлікованої електричної енергії. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (1 051 000,00 грн).

У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує невідповідність оскаржуваних судових рішень викладеним висновкам у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-59гс11.

Скаржник також посилається на постанови Вищого господарського суду України від
24.07.2013 у справі №5010/1532/2012-9/65 та від 15.07.2014 у справі №910/23542/13.

Скаржник зазначає те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді справи №907/9/21 Господарського суду Закарпатської області за позовом Кілба Карла Карловича до Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення.

Крім того, Скаржник зазначає про виняткове значення справи, оскільки виконання оскаржуваних судових рішень може призвести до скрутного фінансового становища та надмірного фінансового тягаря для нього. Також зазначає про хворобу і те, що припинив підприємницьку діяльність в 2017 році, а тому не має з неї жодного доходу.

Розглянувши доводи Скаржника про наявність підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, Суд зазначає таке.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

З огляду на зміст касаційної скарги, наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання Скаржника на позбавлення права можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді справи №907/9/21 Господарського суду Закарпатської області належним чином не обґрунтовані, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Скаржник, який є позивачем у справі №907/9/21 Господарського суду Закарпатської області, заявив клопотання про закриття провадження.

Крім того, доводи Скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та дослідження доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Таким чином, Скаржник належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про винятковість справи для Скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для Скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б", " в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Крім того, Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що оскільки він припинив підприємницьку діяльність, дана справа не підпадає під юрисдикцію господарських судів.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від
13.02.2019 у справі №910/8729/18, з огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також частини 1 статті 20 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №760/13915/18).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №907/106/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №907/106/20 за касаційною скаргою Кілба Карла Карловича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021.

2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

О. Кролевець