Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.07.2021 року у справі №904/5596/20

УХВАЛА

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/5596/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.,

учасники справи:

позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

відповідач - Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління АТ КБ "ПриватБанк",

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за вх. № 6047/2021

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2021

у складі колегії суддів: Дарміна М. О. (головуючий), Березкіної О. В., Антоніка С. Г.,

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021

у складі судді Кеся Н. Б.

у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління АТ КБ "ПриватБанк"

про стягнення 37 514,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулося з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління АТ КБ "Приватбанк", в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 37 514,96 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн.

18.12.2020 представник позивача надав до першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19
197,91 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.

Подана заява про уточнення позовних вимог прийнята місцевим господарським судом до розгляду на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

21.01.2021 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5596/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 18 848,30 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 063,72 грн. В решті позову відмовлено.

21.05.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду, розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 залишено без змін.

10.06.2021 (згідно з відміткою на конверті "Укрпошта Експрес") Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати стягнути з позивача.

23.06.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Погребняка В. Я.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2020 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, 19 197,91 грн безпідставно отриманих коштів, а саме - щомісячних страхових платежів, які перераховувалися позивачем на рахунок фізичної особи після її смерті, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 904/5596/20 є малозначною.

Обґрунтовуючи підстави відкриття касаційного провадження скаржник зазначає що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, зважаючи, що судом стягнуті кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до цих правовідносин, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем його прав.

З урахуванням викладеного, з метою отримання висновків Верховного Суду для розгляду в аналогічних справах, котрі можуть бути враховані судами першої та апеляційної інстанцій, на думку скаржника, справа підлягає розгляду в порядку касаційного оскарження.

Разом з цим, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, що результат вирішення цього спору судами виходить за межі звичайних наслідків вирішення такого роду спорів. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" за вх. № 6047/2021 немає.

Верховний Суд зазначає, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за вх. № 6047/2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 у справі № 904/5596/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/5596/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за вх. № 6047/2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від
21.05.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
21.01.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Погребняк