Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.08.2016 року у справі №923/1311/14
Постанова ВГСУ від 16.08.2016 року у справі №923/1311/14
Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №923/1311/14
Постанова ВГСУ від 02.03.2017 року у справі №923/1311/14
Ухвала КГС ВП від 21.03.2019 року у справі №923/1311/14

УХВАЛА

04 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 923/1311/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Булгакової І. В. і Львова Б. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (далі - ТОВ "Амалтея")

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.08.2019 та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019

за скаргою ТОВ "Амалтея"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 923/1311/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до ТОВ "Амалтея"

про стягнення 3 ~money1~, що еквівалентно 36 ~money0~,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Амалтея" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.08.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 зі справи №923/1311/14.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ "Амалтея" у справі № 923/1311/14, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

ТОВ "Амалтея" оскаржується ухвала господарського суду Херсонської області від
05.08.2019 про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Амалтея" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка залишена без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 зі справи №923/1311/14.

Скаржник зазначає, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ "Амалтея" має значення для формування єдиної правозастосовчої практики в частині порядку проведення оцінки майна у виконавчому провадженні, порядку дій суб'єкта оціночної діяльності при проведенні оцінки майна у виконавчому провадженні, дій державного виконавця при забезпеченні проведення оцінки та використанні результатів оцінки майна у виконавчому провадженні.

Судами приймалися протилежні рішення за наслідками розгляду скарг боржників на дії державного виконавця щодо оскарження оцінки майна у виконавчих провадженнях, при відсутності фактичного ознайомлення суб'єкта оціночної діяльності з об'єктом оцінки, у зв'язку із чим необхідним є відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Амалтея".

Відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ "Амалтея", суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", при цьому у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому державний виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна. Залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно із складеним звітом про оцінку майна. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідають положенням статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що фактично підставою для оскарження дій державного виконавця щодо призначення оцінки нерухомого майна боржника є доводи щодо неправомірності самого звіту про оцінку.

Разом з тим, оскаржуючи неправомірність звіту, скаржник будь-яких доказів його неправомірності не надав, як не надав і самого звіту. Доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна заявником також не надано, а державним виконавцем дотримано положення статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості майна боржника.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому з матеріалів касаційної скарги не вбачається, що розгляд касаційної скарги зі справи № 923/1311/14 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд вважає, що наведені ТОВ "Амалтея" у касаційній скарзі доводи та посилання на постанову Касаційного господарського суду від
29.05.2018 у справі № 14/197 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 915/938/13 не дають підстав для висновку про те, що

рішення за наслідками розгляду даної касаційної скарги у справі № 923/1311/14 має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Рішення Касаційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 14/197 було прийнято виходячи з інших, ніж у цій справі № 923/1311/14, обставин, а справа № 915/938/13 взагалі не переглядалася Верховним Судом, оскільки ухвалою Касаційного господарського суду від 25.10.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 на підставі абзацу другого частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки відсутні будь-які підстави вважати, що розгляд цієї скарги касаційним судом має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням наведеного Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Амалтея" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.08.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 зі справи № 923/1311/14, тому що відсутні будь-які підстави вважати, що розгляд даної скарги касаційним судом має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 233, 234, 235, абзацом 2 частини 2 статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 05.08.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 зі справи № 923/1311/14.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов