Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.09.2020 року у справі №908/1381/19

УХВАЛА

01 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1381/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Багай Н. О., Малашенкова Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Концерну "Міські теплові мережі"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2020

(головуючий - Кузнецова І. Л., судді Кощеєв І. М., Подобєд І. М. )

та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019

(суддя Носівець В. В. )

у справі №908/1381/19

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до Приватної фірми "Борис"

про стягнення 42 898,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватної фірми "Борис" про стягнення 42000,26
грн, які складаються з 38812,17 грн основного боргу за відпущену теплову енергію, 2307,80 грн інфляційних втрат та 880,29 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2020, у задоволенні позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог відмовлено.

05.08.2020 Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 у справі №908/1381/19.

Перевіривши матеріали касаційної Концерну "Міські теплові мережі", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 7 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2102,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №908/1381/19 є стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію у розмірі 42 898,72 грн, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 210 200 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2019 встановлено, що справа №908/1381/19 відноситься до категорії малозначних справ.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстави для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у малозначній справі, що передбачена пп. "а", п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Концерн "Міські теплові мережі" вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в сфері оплати комунальних послуг недобросовісними споживачами, а також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від
06.03.2018 у справі №925/1150/16, від 25.03.2019 у справі №910/12510/17.

Проте Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже прийняття рішень у вказаних скаржником справах пов'язані з різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

Водночас інших аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з матеріалів касаційної скарги не вбачається, інших судових рішень, які б доводили факт неоднакового застосування судами норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах скаржником у касаційні скарзі не наведено.

Верховний Суд вважає, що вказані доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №908/1381/19 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 у справі №908/1381/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від
05.11.2019 у справі №908/1381/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. О. Багай

Т. М. Малашенкова