Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.08.2020 року у справі №910/7176/19

УХВАЛА

03 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7176/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Бойко Р. В. )

від 17.02.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Демидова А. М. ; судді: Ходаківська І. П., Євсіков О. О.)

від 09.06.2020

за скаргами Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"

на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/7176/19 від 13.12.2019

у справі № 910/7176/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 142 972,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7176/19 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 142 972,45 грн - збитків та 1921,00 грн - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/7176/19 залишено без змін. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На виконання вказаних судових рішень Господарським судом міста Києва 13.12.2019 видано відповідні накази.

Від АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" надійшли скарги, в яких залізниця просила суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л. І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 60953745 про відкриття виконавчого провадження від
11.01.2020 та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л. І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 60953820 про відкриття виконавчого провадження від
11.01.2020 та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/7176/19 відмовлено у задоволенні скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/7176/19 від 13.12.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/7176/19 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №910/7176/19, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, яку залишено без змін судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не встановлено заборони вчинення виконавчих дій щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", з виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів, а відтак у державного виконавця були відсутні підстави для повернення наказів господарського суду міста Києва №910/7176/19 від 13.12.2019 стягувачу згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених ч.1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред'явлення наказів до виконання) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження";

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л. І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60953820 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі № 910/7176/19 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" 142 972,45 грн - заборгованості та судового збору у розмірі 1 921,00 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60953745 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі № 910/7176/19 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

При цьому відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 № 910/7176/19 узгоджується з положеннями ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки можливість виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства в порядку, встановленому цією статтею, зокрема за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, пов'язується з наявністю відкритого виконавчого провадження щодо стягнення цих коштів.

Скаржник вважає, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень є неправомірними, та, відповідно, вказані вище постанови про відкриття виконавчого провадження підлягають скасуванню, оскільки 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", п. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Відповідно до додатку 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було включено АТ "Укрзалізниця".

Судами визнано необґрунтованими наведені доводи скаржника, оскільки законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX, покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від
02.10.2019 № 145-IX з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 та в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/7176/19 від 13.12.2019.

Враховуючи наявність практики Верховного Суду щодо тлумачення пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX відхиляються доводи касаційної скарги, що розгляд даної справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) зазначено, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №910/7176/19 у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, ч.2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №910/7176/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко