Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №922/1548/18

УХВАЛА

26 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1548/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі Господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Васильовича

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Васильовича безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 284 413,20 грн за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Васильовича задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі № 922/1548/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог; стягнуто з Харківської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Васильовича 6 399,00 грн судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Тому апеляційний господарський суд вказав, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо правової кваліфікації спірних правовідносин, як деліктних, оскільки підставами позову у даній справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме: використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди власнику землі (позивачу), а отже обґрунтованим та правомірним є застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Однак, разом із цим, апеляційний господарський суд, враховуючи правові висновки Верховного Суду у постановах від 09.02.2019 у справі № 922/587/18 та від
13.02.2019 у справі № 922/3923/18, визначив, що предметом доказування у цій справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, а саме: її площа, межі, кадастровий номер та нормативно грошова оцінка, як база для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості. Втім, дослідивши матеріали справи № 922/1548/18 суд апеляційної інстанції вказав про те, що в них відсутні належні докази того, що "спірна" земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля відповідача була сформована як об'єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав і крім цього, позивачем не доведено нормативно грошову оцінку землі, оскільки ним її визначено самостійно шляхом арифметичного розрахунку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

12.04.2019 Харківська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 922/1548/18, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначає, що для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті не потрібен витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, оскільки необхідно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує відповідач.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Приймаючи оскаржувану постанову від 25.02.2019 у цій справі (мотивування наведено вище) апеляційний господарський суд керувався правовими висновками Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 922/587/18 та № 922/3923/18.

Застосування таких правових висновків під час прийняття оскаржуваної постанови повністю відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши текст оскаржуваної постанови та враховуючи зміст правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, які є подібними тим, що існували між сторонами спорів у яких приймалися постанови Верховного Суду, Суд вважає, що оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції прийнято відповідно до висновків суду касаційної інстанції, викладених у зазначених вище постановах.

Так як ціна позову у справі № 922/1548/18 (284 413,20 грн. ) не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ця справа не належить до категорії справ, що в обов'язковому порядку розглядаються за правилами загального позовного провадження, а касаційна скарга Харківської міської ради в розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 293 ГПК України є необґрунтованою, Суд, враховуючи також принцип остаточності судового рішення, відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 922/1548/18 має бути відмовлено.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 922/1548/18.

2. Направити Харківській міській раді копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами на 14 (чотирнадцяти) аркушах, в тому числі оригінал платіжного доручення № 626 від 26.03.2019 на суму 8 532,40 грн; копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак