Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2019 року у справі №260/1497/18

УХВАЛА

31 липня 2019 року

Київ

справа №260/1497/18

адміністративне провадження №К/9901/20592/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДФС (ДФС) у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
25.06.2019, адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ ДФС у Закарпатській області № 1280 від 19.07.2018 щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0190205507 від 20.09.2018 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 128758,48
грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0190215507 від 20.09.2018 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на 10729,88 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0190225507 від 20.09.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) у розмірі 170,00 грн за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування".

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від
04.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
25.06.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та у позові відмовити.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт перевірки, складений за результатами документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо перевірка проведена з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі такого акта перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Таке застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від
18.12.2018 №К/9901/40486/18 (справа № 805/406/17-а).

Обставин, які згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключають відмову у відкритті касаційного провадження у справі незначної складності, не встановлено; в касаційній скарзі також відсутнє посилання на наявність таких обставин.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, ці судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду