Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №160/4276/19

УХВАЛА

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа №160/4276/19

адміністративне провадження №К/9901/32110/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року

за позовом ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року залишено без руху.

Скаржнику надано 10 (десять) днів для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду документа про сплату судового збору в розмірі 1921 грн 00 коп.

10 грудня 2019 року позивач отримав належним чином завірену копію ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2019 року, що підтверджується зворотнім повідомленням зі штрихкодовим ідентифікатором ПАТ "Укрпошта" 0102925926598, яке надійшло до Суду.

23 грудня 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Скаржник зазначає, що суд необґрунтовано не звільнив позивача від сплати судового збору, та не вчинив дій щодо з'ясування майнового стану скаржника.

Заявляє повторну вимогу звільнити від сплати судового збору.

До заяви додано довідку, видану Тернівським УПСЗН м. Кривий Ріг від 02 грудня 2019 року №11000 про отримання позивачем щомісячних компенсаційних виплат.

Перевіривши вказану заяву позивача, Суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд, дослідивши наданий позивачем документ, звертає увагу на те, що довідка, видана Тернівським УПСЗН м. Кривий Ріг від 02 грудня 2019 року №11000 про отримання позивачем щомісячних компенсаційних виплат не є належним документом, з якого можливо встановити суму доходу фізичної особи за попередній календарний рік.

З огляду на викладене, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно пункту 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 та 5 статті 77 КАС України.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частиною другою статті 8 Закону "Про судовий збір" установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Суд ураховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Так, позивачем не надано достатніх доказів, відповідно до яких Суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі №9901/166/19.

Станом на 26 грудня 2019 року інших документів на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2019 року не надходило.

З огляду на викладене, позивачем не усунуто недоліки касаційної скарги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини 8 статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя Ж. М. Мельник-Томенко