Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2021 року у справі №640/12756/20
Постанова КАС ВП від 17.01.2023 року у справі №640/12756/20

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа №640/12756/20

провадження №К/9901/12449/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Желєзного І. В., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі № 640/12756/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" про відшкодування пені,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (залучене ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020), у якому просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача заподіяні збитки на загальну суму 114 960,49 грн, з яких: пеня - 45 946,52 грн; 3 % річних - 11 735,25 грн; інфляційні збитки - 57
278,72 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.11.2020, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.03.2021 залишив без змін, відмовив ОСОБА_1 в позові.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з таких мотивів.

Частина 3 статті 125 Конституції України визначає конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.

Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.

Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, виконання процесуальної правової норми).

Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу юридичної визначеності, що є інтегративним складником верховенства права та який гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, що втілюється способом однакового застосування та/або виконання судом тієї самої норми закону в аналогічних справах щодо різних осіб.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що під час ухвалення оскаржених ним судових рішень суди попередніх інстанцій не взяли до уваги правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 750/5104/17.

Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо наявності у вкладника банку права вимагати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити три відсотки річних та відшкодування інфляційних втрат у тому разі, коли Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прострочив виконання своїх зобов'язань з відшкодування коштів за вкладами, що розміщувалися на рахунках особи у банку, в якому реалізується процедура його виведення з ринку як неплатоспроможного. У своїй касаційній скарзі заявник також наводить низку фактів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які, на думку колегії суддів, потребують ретельної перевірки.

Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв'язку з обставинами справи, встановленими в судових рішеннях, дає підстави для висновку про наявність фактів, наведених у підпунктах "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, і Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційний перегляд рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених у цій справі.

Одночасно колегія суддів вважає, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою і на підставі пунктів 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Також колегія суддів бере до уваги те, що приписи частин 4 , 5 статті 330 КАС України встановлюють, що до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Предметом спору в цій справі є дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 11 735,25 грн, інфляційних втрат в сумі 57 278,72 грн, пені у розмірі 45
946,52 грн.

Заявник у касаційній скарзі зазначив, що він у спірних правовідносинах є споживачем фінансових послуг, а тому на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням його прав.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками й продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі за текстом також ~law10~), який встановлює права споживачів, визначає механізм їхнього захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22).

Тобто в контексті вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність", "; Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг","; Про захист прав споживачів", вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їхнім виконавцем, який відповідає за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також у своїй постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за ~law17~ не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.

З огляду на зазначене вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, через неналежне виконання договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ~law18~.

Верховний Суд зауважує, що дія наведеної норми поширюється також і на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16 (провадження № 11-1032апп18).

З цих міркувань колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підставі закону звільнений від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги і таке питання не потребує додаткового розгляду Верховним Судом.

Отже, підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.

Згідно з вимогами частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а також наявність обставин, передбачених підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328, пунктами 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Керуючись положеннями підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328, пунктів 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі № 640/12756/20.

2. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи № 640/12756/20.

3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

4. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя О. П. Стародуб