Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.01.2019 року у справі №813/2044/18

УХВАЛА

26 лютого 2019 року

Київ

справа №813/2044/18

адміністративне провадження №К/9901/5019/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до адміністрації Бродівського районного суду Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто.

Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив його в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 3 січня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, і особою, яка подала апеляційну скаргу, її недоліки не усунуті, зокрема, не зазначено обґрунтувань вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, та не долучено оригінал документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржником не усунуто недоліків поданої ним апеляційної скарги.

В частині доводів касаційної скарги ОСОБА_4, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.

Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою; далі - ~law15~).

При цьому, частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ~law16~ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз вказаних положень Закону дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та ~law17~, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

При цьому, суд вирішуючи питання про звільнення особи від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) обмежений ~law18~, в якій зазначено вичерпний перелік підстав для вказаних процесуальних дій.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, на підтвердження заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачем не до нього подано належних та допустимих доказів на підтвердження майнового стану.

За таких обставин, ОСОБА_4 не дотримано вимог ~law19~ та не надано суду доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, вірно застосував положення статей 298, 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2019 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Бевзенко

Т.Г.Стрелець