Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №580/1318/19
Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №580/1318/19

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа № 580/1318/19

адміністративне провадження № К/9901/35800/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.11.2019 у справі № 580/1318/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" на постанову суду апеляційної інстанції у справі, предметом спору у якій було визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким до позивача на підставі пункту 120-2.1 статті 120-2 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
13.01.2020 визначено склад колегії суддів, касаційну скаргу передано судді-доповідачу Гімону М. М.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Предметом спору у цій справі було правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-2.1 статті 120-2 ПК України за порушення термінів реєстрації акцизних накладних.

За позицією ТОВ "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" оскільки позивач не сплачує акцизний податок, відповідно, не має податкових зобов'язань по його сплаті. Статус позивача як платника акцизного податку зводиться лише до обов'язку складати і реєструвати акцизні накладні. Розрахунок акцизного податку здійснює той платник, який цей податок сплачує. Тобто, контролюючий орган не уповноважений на здійснення такого розрахунку, а позивач не є платником. Тому, на переконання позивача, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, норма статті 120-2 ПК України допускає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків, оскільки в положенням пункту 120-2.1 цієї статті йдеться про суми акцизних накладних, зазначених в таких накладних, однак затварджена форма акцизної накладної не передбачає такого реквізиту як "сума акцизного податку".

Тобто спірним у цій справі було питання застосування норми права - пункту 120-2.1 статті 120-2 ПК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2018 у справі №813/2055/17, зазначив, що відповідно до п. 120-2.3 ст. 120-2 ПК України сума акцизного податку для цілей пунктів 120-2.1 та 120-2.2 цієї статті визначається за ставкою, що встановлена на дату реалізації пального, та курсом Національного банку України, що діє на 1 день кварталу, в якому здійснюється реалізація пального, а для спирту етилового-за ставкою, що встановлена на дату реалізації спирту етилового. Також суд апеляційної інстанції встановив, що з 01.03.2016 позивач є платником акцизного податку з реалізації пального, а отже, зобов'язаний у строки визначені нормами ПК України реєструвати акцизні накладні, відповідно, за порушення цих строків несе відповідальність відповідно до статті 120-2 ПК України.

У касаційній скарзі позивач не заперечує проти наявності у нього статусу платника акцизного податку, проте, вважає, що це стосується лише обов'язку зареєструвати акцизну накладну. Такі доводи не спростовують висновки апеляційного суду, що цей обов'язок має бути виконаний у встановлені законодавством терміни, відповідно, не спростовують висновків, що позивач несе відповідальність за несвоєчасне виконання такого.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Натомість обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Доводи позивача, що норма статті 120-2 ПК України допускає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків зводяться до самостійного тлумачення позивачем зазначеної норми матеріального права, оскільки за її змістом, порушення граничних термінів реєстрації перших примірників акцизних накладних/перших примірників розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних тягне за собою накладення штрафу в розмірі визначеного відсотку суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування.

Посилання, що розрахунок акцизного податку має здійснювати платник такого податку не свідчить про те, що у разі невиконання платником податку обов'язку щодо своєчасної реєстрації акцизних накладних або розрахунків до них, контролюючий орган не уповноважений на прийняття рішень про застосування штрафних санкцій в порядку та розмірах, визначених статтею 120-2 ПК України.

Отже, є підстави вважати, що доводи касаційної скарги зводяться не стільки до неправильного застосування судами норм матеріального права, скільки до переоцінки доказів, на підставі яких судами встановлювалися обставини, що виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі № 580/1318/1.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду