Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2019 року у справі №826/10215/18
Ухвала КАС ВП від 10.11.2019 року у справі №826/10215/18

УХВАЛА

20 січня 2020 року

Київ

справа №826/10215/18

адміністративне провадження №К/9901/32968/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Васильєвої І. А., Гончарової І. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №826/10215/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" Кічук Олег Іванович, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

встановив:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у місті Києві 27.11.2019 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2019 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою заявнику надано строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду: 1) обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом; 2) документ про сплату судового збору.

При цьому, судом було зазначено, що належними доказами у даному випадку можуть бути, наприклад: докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного судового рішення, поштовий конверт в якому оскаржувану постанову було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від
04.09.2019 по справі №826/10215/18 на адресу останнього.

Також, суд зауважив, що у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк визначений законом, заявник має право звернутися до суду касаційної інстанції з відповідною обґрунтованою заявою.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 30.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про усунення недоліків касаційної скарги, в якому відповідачем порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Одночасно відповідачем у надісланому клопотанні ставиться питання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків щодо надання платіжного документа. Вказане клопотання мотивовано необхідністю додаткового часу для такої сплати, у зв'язку з обмеженим фінансуванням Головного управління ДФС у місті Києві та систематичним проведенням безспірного списання коштів з його рахунків.

Верховний Суд ухвалою від 19.12.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору у справі №826/10215/18 - відмовив. Клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задовольнив та продовжив заявнику строк терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 23.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду повторно скеровано заяву про продовження строку на усунення виявлених судом недоліків щодо надання доказів сплати судового збору. Обґрунтовуючи вказану заяву Головне управління ДФС у місті Києві вказує на відсутність у останнього можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у визначені судом строки.

Суд, вирішуючи питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №826/10215/18, звертає увагу на наступне.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше Головне управління ДФС у місті Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №826/10215/18 в межах встановленого КАС України строку.

Втім, Верховний Суд ухвалою від 07.11.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги або відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу, на підставі частини 2 статті 332 КАС України та з урахуванням частини 2 статті 332 КАС України, у зв'язку з неусуненням останнім недоліків касаційної скарги визначених ухвалою Верховного Суду від
16.10.2019 про залишення касаційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору), повернув відповідачу.

Скориставшись наданим правом повторного звернення до суду, Головне управління ДФС у місті Києві вдруге 27.11.2019 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №826/10215/18.

Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку зводяться до того, що саме об'єктивні та непереборні обставини унеможливили своєчасну сплату відповідачем судового збору за подання касаційної скарги раніше. На переконання Головного управління ДФС у місті Києві вищенаведені обставини підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у даній справі та свідчать про наявність підстав для його поновлення.

Разом з тим, наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений статей 5, 13, 328, 329 КАС України строк.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам митної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи митної служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відтак особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі №826/10215/18.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Однак, у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення
07.11.2019 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки. В поданні повторної касаційної скарги лише 27.11.2019 не вбачається наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Надаючи оцінку доводам викладеним у заяві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо надання платіжного доручення, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Як зазначено вище, статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону, зокрема, з моменту виникнення права на касаційне оскарження, стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Суд також наголошує, що відповідачу ухвалою від 19.12.2019 суд касаційної інстанції вже надав додатковий час для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору, що свідчить про наявність у скаржника достатньо часу для такої сплати та надання платіжного доручення. Таким чином, вищенаведені у заяві обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №826/10215/18.

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строку касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №826/10215/18.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №826/10215/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ "Київ" Кічук Олег Іванович, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Васильєва

І. А. Гончарова

Судді Верховного Суду