Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №9901/336/19

УХВАЛА

20 червня 2019 року

Київ

справа №9901/336/19

адміністративне провадження №П/9901/336/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування результатів голосування, визнання нечинним та незаконним нормативно-правового акту вищої юридичної сили,

встановив:

18 червня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Верховної Ради України про скасування результатів голосування за нормативно-правовий акт вищої юридичної сили з назвою Закон України "Про відновлення дії окремих положень Конституції України" від 21 лютого 2014 року №742-VII; визнання нечинним та незаконним прийняття нормативно-правового акту вищої юридичної сили з назвою Закон України "Про відновлення дії окремих положень Конституції України" від 21 лютого 2014 року №742-VII.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав про допущені парламентом під час прийняття Закону України "Про відновлення дії окремих положень Конституції України" від 21 лютого 2014 року №742-VII порушення, враховуючи, що за останній голосували народні депутати України, які не реєструвались та були відсутніми в сесійній залі; крім того станом на 21 лютого 2014 року діючим Головою Верховної Ради України був ОСОБА_2 (відкликаний з займаної посади постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року №747-VII), а Президентом України - Янукович В. Ф. (визнаний таким, що у неконституційний спосіб усунувся від здійснення своїх повноважень, постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року №757-VII), в той же час Закон України "Про відновлення дії окремих положень Конституції України" від 21 лютого 2014 року №742-VII був підписаний виконуючим обов'язки Президента України, Головою Верховної Ради України О. Турчиновим, хоча такі обов'язки на нього покладено лише постановами Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року №748-VII та від 23 лютого 2014 року №764-VII.

Згідно із частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина 3 статті 124 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено частиною 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

В той же час гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим, реальним та стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Разом з тим юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Отже системний аналіз наведених правових норм свідчить, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають в результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, які вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Як закріплено в частині 4 статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлені статтею 266 КАС України.

При цьому згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України та законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Частиною ж 4 статті 266 КАС України передбачено, що Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії;

3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статті 266 КАС України.

Водночас згідно з частиною 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки постанови Верховної Ради України (на предмет їх законності), її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, в яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

Невідповідність же Конституції України актів Верховної Ради України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, зокрема у разі порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

Втім, як вже вказувалось в цій ухвалі, звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_1 просив скасувати результати голосування за нормативно-правовий акт вищої юридичної сили - Закон України "Про відновлення дії окремих положень Конституції України" від 21 лютого 2014 року №742-VII, а також визнати нечинним та незаконним цей нормативно-правовий акт, оскільки вважав, що при його прийнятті парламентом було допущено певні процедурні порушення.

Такі позовні вимоги не узгоджуються з наведеними вище положеннями чинного процесуального законодавства, які визначають виключну підтсудність справ Верховному Суду як суду першої інстанції та порядок їх розгляду останнім.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом, а тому у його відкритті слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266 КАС України, Суд

ухвалив:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування результатів голосування, визнання нечинним та незаконним нормативно-правового акту вищої юридичної сили відмовити.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення..............

С. С. Пасічник,

Суддя Верховного Суду