Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2018 року у справі №807/1941/17
Постанова ВП ВС від 27.03.2019 року у справі №807/1941/17

УХВАЛА

18 грудня 2018 року

Київ

справа №807/1941/17

адміністративне провадження №К/9901/53101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Кравчука В.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року (головуючий суддя - Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.)

у адміністративній справі № 807/1941/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Тимчук Тетяна Олегівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив

визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12435102 від 25 листопада 2015 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 9 грудня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати з правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов'язані з реєстрацією майнових прав, оспорювання правовстановлюючого документа - свідоцтва про права власності на земельну ділянку, що є спором про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суди зазначили, що предметом спору в даній справі є рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 12435102 від 25 листопада 2015 року та свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 9 грудня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що державний реєстратор не вирішує питання щодо права власності на земельну ділянку, а лише в передбачений законом спосіб здійснює від імені держави легалізацію набутого права шляхом внесення відомостей про нього (речове право) і про об'єкт до Державного реєстру речових прав.

Третьою особою, що заявляла клопотання про закриття провадження у справі з підстав підсудності цього спору загальним судам, не доведено наявність такого цивільного спору щодо прав на земельну ділянку в загальному суді. Скаржник стверджує, що такого спору не існує. Відтак, висновок суду, що цей спір із оскарження дій та рішень державного реєстратора речових прав належить розглядати у порядку цивільного судочинства, є помилковим. У цьому спорі заявлено вимоги лише щодо скасування рішень державного реєстратора, його запису в Державному реєстрі речових прав та визнання недійсним свідоцтва про право власностіё виданого на підставі таких рішень державного реєстратора. Вважає, що свавільне закриття судом провадження щодо всіх вимог у цій справі є прямим порушенням вимоги щодо забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що у даній справі учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 346 КАС України.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Справу № 807/1941/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Тимчук Тетяна Олегівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М.М. Гімон

В.М. Кравчук

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду