Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №826/8881/14

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа №826/8881/14

адміністративне провадження №К/9901/3424/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

секретаря судового засідання - Іванової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної Реєстраційної служби України, Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, скасування запису та зобов'язати вчинити певні дії,

встановив:

У червні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (т. 1, а. с.162-166), просили визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної Реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2014р. №
12630671. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності від
14.04.2014р. № 5518319. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 14.04.2014р. № 5518319.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р., скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2014р. № 12630671.

Зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 14.04.2014р. № 5518319.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

З такими рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась третя особа ОСОБА_2, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 326 114,40 грн. із зазначенням терміну повернення коштів до 11.02.2014 р. (а. с.62-63)

Також 11.02.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавцями для забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним договором позики було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно умов якого іпотекодавець зобов'язується передати у власність іпотекодержателя вказану вище квартиру за відкладальною умовою: на 31 день після документального підтвердження надіслання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та попередження про стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (а. с.57-60)

Обтяження на нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 330659.

Представником ОСОБА_2 ОСОБА_8 14.04.2014р. подано до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Державним реєстратором прав на нерухоме майно державної Реєстраційної служби України 24.04.2014р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2014 р. № 12630671, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с.91).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчасно були вручені заяви іпотекодержателя з вимогами про усунення порушень виконання договору іпотеки, а також, з того, що державний реєстратор прав на нерухоме майно державної Реєстраційної служби України діяв у відповідності з вимогами законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний реєстратор при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2014р. № 12630671 та внесенні відповідного запису до Державного реєстру, діючи всупереч вимогам законодавства, не перевірив комплектність документів, поданих заявником, та їх достатність для вчинення відповідної реєстраційної дії, чим порушив вимоги ст. 9, 15, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV, статтю 35 Закону України № 898-IV "Про Іпотеку" та пункту 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Так відповідно до частини 2 статті 4 КАС України (в редакції до 15.12.2017р. ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції до
15.12.2017р. ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р. ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином, враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із виконанням умов цивільно-правової угоди, такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін

Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (справа № 21-41а16).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами абзацу першого частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України.

За таких обставин прийняті у справі рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 344, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2014р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р. у даній справі скасувати і провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук