Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.11.2019 року у справі №500/998/19

УХВАЛА

13 листопада 2019 року

Київ

справа №500/998/19

адміністративне провадження №К/9901/30293/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Ханової Р. Ф.,

розглянув матеріали касаційної скарги Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від
11.04.2019 №UA403000/2019/000606/2,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
30.09.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від
11.04.2019 №UA403000/2019/000606/2.

Тернопільська митниця ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі обставин, щодо підтвердження позивачем, від імені якого діяв агент з митного оформлення, задекларованої за основним методом (ціна контракту) на рівні ~money0~митної вартості легкового автомобіля марки "Peugeot" модель 308 SW, 2016 року випуску, документами передбаченими частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: рахунком-фактурою (інвойс) від 20.03.2019; платіжними дорученнями в іноземній валюті від 01.02.2019; декларацією про походження товару від 24.05.2016; актом про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу від 24.03.2019, свідоцтвом про реєстрацію колісного-транспортного засобу від
24.05.2016; копію митної декларації країни відправлення від 21.03.2019.

Вказані документи не містили суперечностей, неточностей або явних ознак підробки.

На вимогу митниці позивач надав висновок експертного товарознавчого дослідження від 06.04.2019, згідно з яким вартість імпортованого автомобіля становить ~money1~

Підставою для застосування митницею другорядного методу (метод визначення митної вартості щодо подібних товарів) та визначення митної вартості автомобіля на рівні ~money2~слугувало спрацювання автоматизованої системи митного оформлення та управління ризиками, а джерелом інформації щодо вартості подібних товарів - інтернет сайт "mobile. de".

Застосувавши норми статей 52, 53 частини 1 статті 54, статей 57, 58 Митного кодексу України суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у Митниці не було законних підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за другорядним методом.

Суд вказав, що суперечності в документах щодо умов оплати за товар не є підставою для витребування у декларанта додаткових документів та/або для відмови у митному оформленні, тому що у процедурі митного контролю щодо митної вартості предметом доказування є ціна товару, а не умови оплати (розрахунку за товар).

Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене наявні підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від
26.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
30.09.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду