Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2020 року у справі №320/5691/19

УХВАЛА

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 320/5691/19

адміністративне провадження № К/9901/16526/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 26 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Київській області в перерахунку позивачу пенсії;

зобов'язати ГУ ПФУ в Київській області провести перерахунок та обчислити державну (основну) пенсію позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 01 січня відповідного року (5х4 173,00
грн. = 20 865,00 грн. ), згідно з частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 25 квітня 2019 року № 1- р (ІІ)/2019 у справі № З-14/2011 (402/19,1737/19).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року позов задоволено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2020 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 26 травня 2020 року, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Предметом оскарження у вказаній справі є дії відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до положення частини 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі заявник на обґрунтування права на касаційне оскарження зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час в Шостому апеляційному адміністративному суді існує два кардинально протилежних підходи щодо вирішення спорів в подібних правовідносинах. Вказує позивач також і на те, що справа має виняткове значення для нього.

Критерії прийнятності касаційної скарги, передбачені підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, як виключні підставі для перегляду у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - спрямування судової практики в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи.

У цьому контексті колегія суддів зважає на те, що частиною 3 статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.

Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.

Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, використання процесуальної правової норми).

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що положення частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Наведене свідчить про те, що Верховний Суд як найвища судова установа в Україні забезпечує формування правової позиції, яка обов'язкова для такого самого застосування всіма судами та суб'єктами владних повноважень щодо норми права, відносно якої висловлена правова позиція. Отже будь-яка особа на підставі сформованої Верховним Судом правової позиції щодо застосування у подібних правовідносинах норми права має право вимагати від суб'єкта владних повноважень її застосування у такий самий спосіб, а будь-який суб'єкт владних повноважень зобов'язаний враховувати та дотримуватись застосування положень нормативно - правового акту у спосіб, який викладено у правовій позиції Верховного Суду.

Зазначене свідчить про те, що Верховний Суд, формуючи правову позицію, не здійснює усунення помилок, допущених судами першої та апеляційної інстанції шляхом перегляду кожної справи, яка за загальним правилом не підлягає перегляду в касаційному порядку, а допускає до касаційного провадження справу незначної складності у виключних випадках, зокрема, у разі відсутності практики в подібних правовідносинах Верховного Суду.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від
06.07.2020 відкрито касаційне провадження по справі № 320/4932/19, де спірні правовідносини є подібними із тими, що виникли у цій справі, а отже Судом вже забезпечено винятковий допуск до касаційного перегляду справи, що забезпечить формування правової позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах. Така правова позиція буде мати своє розповсюдження в тому числі і на правовідносини, що виникли між учасниками цієї справи (ОСОБА_1 та ГУПФУ в Київській області).

Таким чином, при вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 колегія суддів враховує, що Верховним Судом відкрито провадження по справі, в якій спірні правовідносини є подібними, тому посилання заявника на фундаментальне значення справи за його позовом для формування єдиної правозастосовчої практики не знайшло свого підтвердження.

Аналіз інших доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а " та "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 26 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя С. Г. Стеценко