Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2021 року у справі №460/4765/20

УХВАЛА

12 травня 2021 року

Київ

справа №460/4765/20

адміністративне провадження №К/9901/8869/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, В. М. Бевзенка

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була виплачена у вересні 2019 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з серпня 2014 року по вересень 2019 року на суму пенсії 19125 грн. 41 коп. відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 19 125,41 грн, яка була виплачена у вересні 2019 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2015 року по серпень 2019 року на суму пенсії у розмірі 19 125,41 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно з відтиском поштового штемпеля на поштовому конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 12 березня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків касаційної скарги шляхом сплати судового збору або надання доказів, які свідчать про наявність у скаржника пільг, передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір".

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 надано копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Таким чином, вимоги ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року слід вважати виконаними.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини в цій справі виникли у зв'язку із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була виплачена у вересні 2019 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

ОСОБА_1, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визначення періоду нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії.

Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У зв'язку з цим, відповідно до частини 1 та 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 та 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої цієї статті).

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини 4 та підпункти "а ", "б ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18 та від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а.

Доводи скаржника стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 815/1226/18, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки предметом спору в цій справі є поновлення та виплата пенсії за віком, виплата якої була зупинена на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях виклали висновки, які суперечать висновкам, висловленим Верховним Судом.

Доводи скаржника про те, що справа також становить суспільний інтерес і має виняткове значення для нього, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "б ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні.

Водночас, наведені у касаційній скарзі доводи вказують на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які у системному взаємозв'язку із пунктом 1 частини четвертої цієї ж статті, є підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 329, 334, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Витребувати з Рівненського окружного адміністративного суду справу № 460/4765/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Бевзенко