Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №813/882/18

УХВАЛА

09 серпня 2018 року

Київ

справа №813/882/18

адміністративне провадження №К/9901/57065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

під час розгляду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 червня 2018 року повернув апеляційну скаргу ГУ ПФУ на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено.

ГУ ПФУ не погодилося з цим рішенням і 19 липня 2018 року подало касаційну скаргу про його скасування. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційні скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійде висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За частинами другою, третьої цієї статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених пункту 5 частини 1 статті 333 КАС , якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу підписано заступником начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах № 1 юридичного управління ГУ ПФУ ОСОБА_3. Проте до апеляційної скарги додано не оригінал документа на підтвердження повноважень ОСОБА_3, а копію такого, яка завірена ним самим. Тому наявна в матеріалах апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_3 на представництво ГУ ПФУ.

Обґрунтував свій висновок суд тим, що згідно з частиною 3 статті 55 КАС юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 3 статті 59 КАС передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Так, у частині 6 статті 59 КАС зазначено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документа, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, а також принципи представництва закріплені у цивільному праві, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що законом не надано повноважень представнику самому засвідчувати копії з довіреності виданої від імені юридичної особи. Не міститься такого права і в Типовій інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі.

Слід також зазначити, що зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається того, що керівником юридичної особи (начальником ГУ ПФУ) надано повноваження представнику самому засвідчувати копії довіреності на представництво у судах.

Такі обставини дають підстави вважати, що оскаржене рішення суду апеляційної інстанції не є незаконним, правильне застосування ним норм права є очевидним і не викликає розумних і об'єктивно спроможних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Касаційна скарга не містить аргументів та суджень, достатніх для визнання її вимог обґрунтованими.

Зазначене у своїй сукупності робить неможливим відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко