Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №480/4621/18

УХВАЛА

12 червня 2019 року

Київ

справа №480/4621/18

адміністративне провадження №К/9901/15707/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Усенко Є. А. (суддя-доповідач), Гімона М. М., Гусака М. Б., - розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від
05.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
03.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протипранвими та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.08.2018 № 0003881407 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 93225,00 грн. та № 0003891407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року на 8664,00 грн.

Головне управління ДФС у Сумській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019 у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пунктів 6 та 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пунктів 6 та 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Постановлені у справі судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій вмотивовані висновком про реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимоша Плюс" та підтвердження цих господарських операцій належними первинними документами.

Висновок судів попередніх інстанцій, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для ствердження про відсутність у платника податків права на відтворення господарської операції в податковому обліку, відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному, зокрема в постанові від 15.01.2019 № К/9901/2700/18 (справа № 809/2918/13-а).

Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, частиною 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду