Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.05.2021 року у справі №340/1409/20

УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

справа № 340/1409/20

адміністративне провадження № К/9901/14440/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2077 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2077, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2077, яка пов'язана із залишенням без реалізації (ненаправлення до Міністерства оборони України) документів щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов'язків військової служби та пов'язаною із захистом Батьківщини;

- зобов'язати Військову частину А2077 подати у 15-дений строк висновок та відповідні документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов'язків військової служби та пов'язаною із захистом Батьківщини.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

В касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження обґрунтовує тим, що розгляд справи Третім апеляційним адміністративним судом здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду направлена представнику позивача - адвокату Бойко О. В. лише 16 березня 2021 року та отримана 23 березня 2021 року, що підтверджується копією конверту із штрихкодовим ідентифікатором 4900088861030, відомостями із сайту пошукових відстежень АТ "Укрпошта".

Згідно із відміткою штемпеля на поштовому конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 19 квітня 2021 року.

Відповідно до частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини виникли з підстав залишення Військовою частиною А2077 без реалізації документів щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов'язків військової служби та пов'язаною із захистом Батьківщини.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Встановлено, що судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Отже, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на правові позиції Верховного Суду, в яких висловлені правові позиції щодо дискреційних повноважень під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, зокрема, постанови від 26 червня 2018 року у справі № 814/1755/17, від 14 серпня 2018 року у справах № 522/17650/16-а, № 815/1666/17, від 11 вересня 2018 року у справах № 441/564/17, № 816/318/18, від 06 листопада 2018 року у справах № 826/1017/16, № 826/1020/16, від 13 листопада 2018 року у справі № 826/20369/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18, від 06 березня 2019 року у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 814/2222/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 826/20369/14, від 03 квітня 2018 року у справі № 800/366/17, від 26 червня 2018 року у справі № 814/1755/17, від 10 липня 2018 року у справах № 819/1556/17, № 823/1619/16, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18, від 24 січня 2019 року у справах № 806/2978/17, № 806/2981/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 825/1602/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/5804/17, від 06 березня 2019 року у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18 та інші.

Однак, колегія суддів вважає неприйнятним посилання скаржника на згадану вище судову практику, оскільки вона є нерелевантною спірним правовідносинам. За таких обставин наведене скаржником нормативне обґрунтування не може бути взяте Судом до уваги як підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 4 чи підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 9, частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Разом з тим, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

При цьому, скаржником не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.

Цих або інших подібних передумов допуску справи, розглянутої у спрощеному провадженні, до касаційного провадження касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Касаційна скарга також не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно значимих.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини п'ятої цієї статті у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати підстави пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2077 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний