Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.10.2018 року у справі №810/3618/17

УХВАЛА

08 жовтня 2018 року

Київ

справа №810/3618/17

касаційне провадження №К/9901/62663/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №810/3618/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Київській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 6957458,13грн.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31.01.2018 позовні вимоги задовольнив.

ОСОБА_2 оскаржив вказане судове рішення в апеляційному порядку.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.07.2018 відмовив відповідачу у звільненні від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2018.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.07.2018 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 без руху у зв'язку з невиконанням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України - до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2018 повернув апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від
31.01.2018 скаржнику у відповідності до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням положень частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України) - скаржник у встановлений ухвалою від
03.07.2018 строк не усунув недоліки апеляційної скарги.

ОСОБА_2 звернувся 01.10.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статті 129 Конституції України, статей 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статей 6, 13, 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, вказує на те, що сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, є непомірно значною для відповідача, що перешкоджає реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Пункт 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і достатнього строку для вчинення відповідних процесуальних дій з усунення таких недоліків.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зі змісту частини 2 статті 8 Законом України "Про судовий збір" від
08.07.2011 №3674-VІ вбачається, що суд може звільнити від сплати судового збору за наявності однієї з таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Враховуючи викладене, суд може звільнити особу, яка звертається до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, від виконання обов'язку щодо сплати судового збору повністю або частково, у разі, зокрема, наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру або якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.

Порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору, заявник повинен надати суду показники доходів зі всіх джерел акумулювання коштів станом на момент звернення до суду.

Утім, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не надав суду таких доказів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції 03.07.2018 постановив ухвали про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та про залишення апеляційної скарги без руху з підстав ненадання документу про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі та встановив скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення таких недоліків.

Мотивуючи свою позицію, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач не надав доказів, що його майновий стан унеможливлює сплату судового збору. Крім того, матеріали справи не містять інформації щодо отриманого доходу відповідачем на момент звернення з апеляційною скаргою. Відповідачу запропоновано надати суду докази фактичного майнового стану, наприклад: витяг з Єдиного державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків.

При цьому, судом апеляційної інстанції в ухвалі від 03.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху здійснено правильний розрахунок суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги відповідачем, у відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою), а саме: 156542,9грн. = 150% х (6957458грн. х 1,5%).

Зі змісту частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням положень частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в установлений такою ухвалою строк є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.

Враховуючи те, що копію ухвали від 03.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав 28.07.2018 (як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено в касаційній скарзі), граничний строк усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 07.08.2018.

У зв'язку з неусуненням відповідачем визначених ухвалою від 03.07.2018 недоліків апеляційної скарги в установлених строк, суд апеляційної інстанції постановив оскаржену ухвалу від 14.08.2018 про повернення апеляційної скарги, що відповідає правильному застосуванню вимог частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням положень частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, відповідач не наводить в касаційній скарзі обставин, які б вказували не неможливість звернення до суду апеляційної інстанції з метою усунення визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху недоліків.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 333, пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №810/3618/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна І.А. Гончарова Р.Ф.Ханова