Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2019 року у справі №9901/420/19

ф

УХВАЛА

09 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 9901/420/19

адміністративне провадження № П/9901/420/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Архіпова Олександра Юрійовича про забезпечення позову у справі № 9901/420/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИЛ:

1.07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ від 11 липня 2019 року № 321-к/тр в. о.

Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Бутенка Володимира Івановича в частині відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити ОСОБА_1 на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільнення з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з 11 липня 2019 року по дату прийняття рішення у справі.

2. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

3. Також, 07 серпня 2019 року до Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

1. Зупинення дії:

- Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 № 471/к від 27 червня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";

- Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 № 61.15/19 від 27 червня 2019 року "Про оголошення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";

- Наказу виконуючого обов'язки Голови ВККС України Бутенка Володимира Івановича № 321-к/тр від 11 липня 2019 року "Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".

2. Зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу ОСОБА_3 опублікувати на офіційному веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомлення про зупинення дії названих наказів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 471/к від 27 червня 2019 року та № 61.15/19 від 27 червня 2019 року і про поновлення у зв'язку з цим повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Голову та/або виконуючого обов'язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України опублікувати на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомлення про зупинення дії названих наказів Уповноваженого Верховної Ради України № 471/к від 27 червня 2019 року та № 61.15/19 від 27 червня 2019 року, а також наказу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 321-к/тр від 11 липня 2019 року "Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", і про поновлення у зв'язку з цим повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1.

4. Заборонити Конкурсній комісії з добору кандидатів для призначення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проводити конкурс, допускати учасників до участі у конкурсі, проводити співбесіди з учасниками конкурсу, рекомендувати учасників конкурсу для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

5. Заборонити Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 призначати учасників конкурсу на посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

6. Заборонити Голові та/або виконуючому обов'язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України включати до штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України учасників конкурсу з добору кандидатів для призначення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3.

4. Заява про забезпечення позову обґрунтована, серед іншого, тим, що проведення конкурсу з добору кандидатів для призначення членом ВККС та визначення переможця у цьому конкурсі до вирішення питання щодо законності звільнення ОСОБА_1 та видання Наказу про відрахування, унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів ОСОБА_1 під час виконання рішення суду у цій справі, у випадку задоволення адміністративного позову у справі.

5. Колегія суддів розглянувши заяву представника позивача, з'ясувавши заявлені підстави для вжиття заходів забезпечення позову, проаналізувавши норми процесуального права, які регулюють порядок застосування цих заходів, дійшла висновку про таке.

6. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

7. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

8. Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

9. З прохальної частини заяви про забезпечення позову слідує, що заявник просить застосувати види забезпечення позову, визначені у п. 1, 2, 3, 4 ст. 151 КАС України.

10. Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

11. Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову.

12. Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

13. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

14. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

15. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

16. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

18. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

19. Щодо вжиття заходів забезпечення позову в частині, щодо:

- зупинення дії Наказу виконуючого обов'язки Голови ВККС України Бутенка Володимира Івановича № 321-к/тр від 11 липня 2019 року "Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";

- зобов'язання Голови та/або виконуючого обов'язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України опублікувати на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомлення про зупинення дії названих наказів Уповноваженого Верховної Ради України № 471/к від 27 червня 2019 року та № 61.15/19 від 27 червня 2019 року, а також наказу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 321-к/тр від 11 липня 2019 року "Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", і про поновлення у зв'язку з цим повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1;

- заборони Голові та/або виконуючому обов'язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України включати до штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України учасників конкурсу з добору кандидатів для призначення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3, колегія суддів зазначає таке.

20. Колегія суддів зазначає, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами як правило є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

21. Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, відтак враховуючи роз'яснення Пленуму та спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб визначений представником позивача, Суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті та вийде за межі підстав забезпечення позову передбаченого статтями 150, 151 КАС України.

22. Окрім цього, Суд зазначає, що заявник, покликаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або суттєво його ускладнити, вказує не на дійсні, існуючі обставини, які підтверджують існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а на гіпотетичні. При цьому, посилання на очевидну протиправність оскаржуваного Наказу відповідача нічим не підтверджена, окрім самих висновків та суб'єктивних припущень заявника.

23. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного Наказу відповідача. При цьому колегія суддів наголошує, що Наказ ВККС України № 321-к/тр від 11 липня 2019 року "Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", що є спірним в межах цієї справи, по суті є таким, що вичерпав свою дію, шляхом його реалізації. А тому не може бути застосований захід забезпечення позову, у спосіб визначений заявником, шляхом зупинення його дії.

24. Оскільки решта заходів забезпечення позову, щодо зобов'язання вчинити дії та заборони вчинення дій Голови та/або виконуючого обов'язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів є похідними від основного заходу (зупинення дії оскаржуваного Наказу), відтак колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в цій частині також.

25. Щодо решти заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

26. Частиною 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом:

5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

27. На підставі п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, якою імперативно встановлено недопущення забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, не підлягає задоволенню заява про забезпечення позову, в частині:

- зупинення дії Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 № 471/к від 27 червня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";

- зупинення дії Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової ОСОБА_3 Леонтіївни № 61.15/19 від 27 червня 2019 року "Про оголошення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";

- зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 опублікувати на офіційному веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомлення про зупинення дії названих наказів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 471/к від 27 червня 2019 року та №
61.15/19 від 27 червня 2019 року і про поновлення у зв'язку з цим повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1;

- заборони Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 призначати учасників конкурсу на посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

28. Щодо вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони Конкурсній комісії з добору кандидатів для призначення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проводити конкурс, допускати учасників до участі у конкурсі, проводити співбесіди з учасниками конкурсу, рекомендувати учасників конкурсу для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, колегія суддів зазначає наступне.

29. Заборонити вчиняти вказані дії заявник просить особі, яка не є стороною спору і не вчиняла дій/не ухвалювала рішень, що є предметом судового контролю на предмет виявлення в них ознак протиправності.

30. У розумінні зазначених вище положень ст. 151 КАС України та обставин, за яких заявник просить вжити саме такий захід забезпечення позову, а також враховуючи правову ситуацію у цій справі, судова заборона на вжиття заявлених заходів не може бути застосована. Предметом позову у цій справі є законність Наказу в. о. Голови ВККС України Бутенка В. І. в частині відрахування ОСОБА_1 із штату Комісії; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку, а тому всі інші заявлені заходи способу забезпечення позову, перебувають за межами спірних правовідносин.

31. Обраний представником позивача спосіб забезпечення позову фактично спрямований на те, щоб Конкурсна комісія з добору кандидатів для призначення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не виконувала Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 № 61.15/19 від 27 червня 2019 року "Про оголошення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", допоки суд не розгляне по суті спір у цій справі. Зазначений Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не є предметом оскарження у цій справі та, відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 КАС України, не може бути вжито заходів забезпечення позову щодо зазначеного наказу.

32. Крім того, дії Конкурсної комісії з добору кандидатів для призначення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які можуть бути вчинені на підставі Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 №
61.15/19 від 27 червня 2019 року "Про оголошення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" в майбутньому, на що, серед іншого, звертає увагу заявник, не становлять предмету цього спору і не перебувають з ним у прямому чи очевидному взаємозалежному зв'язку.

33. Отже, право на забезпечення адміністративного позову може бути обмежене з урахуванням особливостей публічно-правових відносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

34. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів того, що до моменту ухвалення рішення в справі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

35. Отже, суд вважає відсутніми підстави для забезпечення позову з мотивів, наведених в заяві про забезпечення позову.

36. Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Архіпова Олександра Юрійовича про забезпечення позову в адміністративній справі № 9901/420/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова

О. О. Шишов