Історія справи

Ухвала ВП ВС від 05.10.2020 року у справі №9901/67/20
Ухвала КАС ВП від 22.03.2020 року у справі №9901/67/20

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа №9901/67/20

провадження №П/9901/67/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М., Стародуба О. П. та Чиркіна С. М.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, у якому просив:

(і) визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо забезпечення можливості реального захисту прав викривача, гарантованих положеннями Закону України "Про запобігання корупції", які були порушені під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.01.2020, поданої ним як викривачем і надісланої на розгляд до Національного антикорупційного бюро України;

(іі) зобов'язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича ініціювати здійснення заходів, спрямованих на втілення в життя реального механізму реалізації прав ОСОБА_1 як викривача, які визначені в Законі України "Про запобігання корупції", а також швидке реагування щодо порушених цих прав викривача з притягнення порушників до відповідальності Вищим антикорупційним судом за спрощеною процедурою.

Верховний Суд ухвалою від 20.03.2020 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви та залишив його позовну заяву без руху. Водночас позивачеві був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання згаданої ухвали.

На виконання вимог означеної ухвали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач підтвердив той факт, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також ОСОБА_1 повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, вимоги якого мотивував тим, що він вже надавав суду довідку про те, що розмір нарахованого та виплаченого йому пенсійного забезпечення за лютий 2020 року становить 2 201 грн. Заявник стверджував, якщо брати до уваги зазначений розмір пенсії, то можна зробити висновок, що розмір пенсійного забезпечення, яке буде йому виплачене впродовж 2020 року, становить, за підрахунками заявника, 26 412 грн, а 5 % від цієї суми становитиме 1 320,60
грн. З огляду на наведене вважав, що судовий збір у розмірі 1 681,60 грн перевищує 5 % розміру його очікуваного доходу за 2020 рік, а тому, на думку заявника, наявні підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору за цим позовом.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме: для надання суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн або достатніх доказів для підтвердження наявності правових підстав для звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору, що передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

На виконання вимог ухвали про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви до Верховного Суду від позивача надійшла заява, до якої він долучив Довідку про свої доходи за 2019 рік № 3777 8175 2756 2716 № 1175/02.19-20 від 19.06.2020 та Відомості інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 23.07.2020 № 111470.

Також позивач зазначив, що він заявив дві позовні вимоги, тому на підставі абзацу другого частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" вважає, що він повинен сплатити 1 681,60 грн судового збору, а не 840,80 грн, як це визначив суд.

Верховний Суд ухвалою від 03.08.2020 продовжив для ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту вручення копії цієї ухвали, а саме: подати до суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн або достатні докази для підтвердження наявності правових підстав для звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору, що передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Виконуючи вимоги ухвали про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву, в якій він й надалі наполягає на тому, що ним були заявлені саме дві позовні вимоги, тому на підставі абзацу другого частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" вважає, що він повинен сплатити 1 681,60 грн судового збору, а не 840,80
грн, як це визначив суд.

Дійсно, абзацом другим частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, суд має брати до уваги, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (зокрема, скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їхнього вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний висновок щодо застосування положень частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" та частини 2 статті 245 КАС України у їхньому логічному взаємозв'язку викладений також й у постановах Верховного Суду від
05.06.2020 в справі № 280/5161/19, від 11.12.2019 у справі № 320/6996/18, від
25.11.2019 в справі № 280/4269/18, від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18, а також в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № 21-3944а16.

Постановляючи ухвалу від 20.03.2020 про залишення позовної заяви без руху та надалі ухвали від 15.05.2020 та від 03.08.2020 про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, Верховний Суд встановив, що позивач вказує на бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо забезпечення можливості реального захисту прав позивача як викривача, гарантованих положеннями Закону України "Про запобігання корупції", і з огляду на це просить суд зобов'язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича ініціювати здійснення заходів, спрямованих на втілення в життя реального механізму реалізації прав ОСОБА_1 як викривача, а також швидке реагування щодо порушених цих прав викривача з притягнення порушників до відповідальності Вищим антикорупційним судом за спрощеною процедурою.

Колегія суддів підкреслює, що зобов'язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича ініціювати здійснення заходів, спрямованих на втілення в життя реального механізму реалізації прав ОСОБА_1 як викривача, які (такі права) визначені в Законі України "Про запобігання корупції", а також швидке реагування щодо порушених цих прав викривача з притягнення порушників до відповідальності Вищим антикорупційним судом за спрощеною процедурою можливо тільки у разі визнання протиправною бездіяльності Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо незабезпечення можливості реального захисту прав викривача, гарантованих положеннями Закону України "Про запобігання корупції", які були порушені під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.01.2020, поданої ним як викривачем і надісланої на розгляд до Національного антикорупційного бюро України.

Отже, вимога про визнання протиправною бездіяльності Президента України є обов'язковою передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - зобов'язання Президента України Зеленського Володимира Олександровича вчинити дії як наслідку протиправності бездіяльності, і тому є однією вимогою.

Саме про одну вимогу немайнового характеру, за яку потрібно сплатити судовий збір, й зазначав Верховний Суд в своїй ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 20.03.2020 та ухвалах від 15.05.2020 та від 03.08.2020 про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.

Тому позивач мав сплатити судовий збір у розмірі, що передбачений для однієї немайнової вимоги.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 102 гривні.

Як установлено судом, позовна заява у цій справі подана фізичною особою 2020 року та містить одну позовну вимогу немайнового характеру, тобто розмір судового збору, який мав бути сплачений під час подання цього позову, становить 840,80
грн (2 102 грн х 0,4).

Своєю чергою ОСОБА_1 заявив чергове клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, вимоги якого мотивує тим, що його дохід за 2019 календарний рік становить 25 776,02 грн, а 5 % від цієї суми становитиме 1 288,75 грн. З огляду на наведене вважає, що судовий збір у розмірі 1 681,60 грн перевищує 5 % розміру його доходу за 2019 рік, а тому, на думку заявника, наявні підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору за цим позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання, Верховний Суд бере до уваги те, що за приписами частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписом частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного висновується, що суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Суд, що розв'язує питання про відкриття провадження у справі (взяття до провадження заяви, скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.

Водночас Верховний Суд наголошує, що надані позивачем докази про розмір його доходу за 2019 календарний рік не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік), оскільки належний до сплати розмір судового збору, як вже зазначалося вище, становить 840,80 грн, що не перевищує 5 % розміру річного доходу позивача (1 288,75 грн).

З огляду на наведене у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору належить відмовити.

За таких обставин колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 у визначений судом строк не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 20.03.2020 про залишення позовної заяви без руху, оскільки не сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн і не надав суду доказів на підтвердження наявності правових підстав для звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору, що передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Беручи до уваги те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху, у встановлений судом строк, позовна заява ОСОБА_1 має бути повернута особі, яка її подала.

Керуючись положеннями абзацу 2 частини 3 статті 6 та пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає позивачеві реалізувати право на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати учасникам справи.

Позивачеві надіслати копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за результатами апеляційного перегляду.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб

Суддя С. М. Чиркін