Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.01.2020 року у справі №620/2192/19
Ухвала КАС ВП від 07.01.2020 року у справі №620/2192/19

УХВАЛА

03 січня 2020 року

Київ

справа №620/2192/19

адміністративне провадження №К/9901/53/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Соколова В. М., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №620/2192/19 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної архітектурно- будівельної інспекції України, Державної архітектурно- будівельної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати бездіяльність Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної архітектурно-будівельної інспекції України, щодо здійснення дисциплінарного провадження - протиправною, визнати протиправним наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 5 "ДС" від 5 липня 2019 року, скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 5 "ДС" від 5 липня 2019 року, зобов'язати відповідача прийняти рішення в дисциплінарному провадженні відносно нього відповідно до ~law14~, зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України подати звіт до суду про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що під час здійснення дисциплінарного провадження позивачем подавались клопотання, які не були вирішені, а саме провадження тривало більше встановленого терміну.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу проходження позивачем публічної служби.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді завідувача сектору правової роботи управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Чернігівській області.

Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law18~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини 1 статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув зазначену справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Посилання Верховного Суду на застосування критеріїв незначної складності, як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Азюковська проти України", не є порушенням права особи на доступ до суду в контексті вимог статті 6 (1) Конвенції, оскільки умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути суворіші ніж для звичайної заяви.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №620/2192/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

М. В. Соколов

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду