Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №446/2139/17

УХВАЛА

04 червня 2018 року

Київ

справа №446/2139/17

адміністративне провадження №К/9901/51809/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №446/2139/17 за позовом ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_2 звернувся до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області з указаним позовом.

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області рішенням від 28.12.2017 задовольнив позовні вимоги.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило це рішення в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2018 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши позивачу протягом десяти днів з моменту вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.

Ухвалою від 12.04.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору та апеляційну скаргу повернув скаржнику.

Вважаючи рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від
28.12.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
20.03.2018 постановленими з порушенням вимог процесуального закону, головне управління оскаржило її в касаційному порядку.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Разом із цим, до скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якої та матеріали касаційної скарги суд дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині оскарження рішення ам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2017, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

В свою чергу, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частина 1 статті 333 КАС України).

Враховуючи те, що рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2017 не переглядалось в апеляційному порядку, у суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2017 у справі №446/2139/17, а тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.

Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 про повернення апеляційної скарги, суд виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів автора касаційної скарги в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням відстрочити несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що відстрочення сплати судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе відстрочення сплати цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права відстрочення сплати судових витрат у частині оплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), зважаючи на наявні обставини встановлює за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для відстрочення сплати судових витрат. Вказані дії є прерогативою відповідного суду.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню апелянта, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 про повернення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 329, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №446/2139/17 за позовом ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду