Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №0640/3860/18

УХВАЛА

28 лютого 2019 року

Київ

справа №0640/3860/18

адміністративне провадження №К/9901/4617/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 0640/3860/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

УСТАНОВИЛ:

18.02.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 № Ф-14157-17 на суму 5725,18
грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
15.01.2019, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій вказано що, Головним управлінням ДФС у Житомирській області сформовано податкову вимогу від 15.11.2017 № Ф-14157-17 щодо стягнення з позивача боргу у сумі 5725,18 грн. на підставі ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та даних інформаційної системи органу доходів.

22 червня 2018 року за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця, відповідач листом повідомив, що станом на 01.01.2016 згідно КОР АІС "Податковий блок" залишок несплаченої суми заборгованості із єдиного внеску складав 488,06 грн. У зв'язку з чим 13.02.2017 котролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пен, за період з 2014-2015 року у розмірі 5237,12 грн.

Судами встановлено, що листом від 24.05.2018 № 3037/7.11-26 Хорошівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Житомирській області повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні перебувала вимога про сплату недоїмки від 01.03.2013 №Ф-У 25, видана управлінням Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6902,44 грн.

Виконавче провадження за вищевказаним виконавчим документом було закінчене
30.06.2015 відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанціїї зазначено, що факт виконання вказаної вимоги підтверджується довідкою Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 23.07.2018.

Вирішуючи спір суди дійшли висновку, що позивачем у червні 2015 року в повному обсязі сплачено заборгованість по єдиному внеску за період з 2013-2016 рік у розмірі 6902,44 грн. у зв'язку з чим відсутні підстави для визначення з
01.01.2016 суми недоїмки в розмірі 488,06 грн.

Таким чином, контролюючим органом помилково визначено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 недоїмку у сумі 488,06 грн з 01.01.2016 у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування штрафу та пені за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску у сумі 5725,18грн.

Головне управління ДФС у Житомирській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 0640/3860/18, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове судове рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 0640/3860/18 є вимога про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 № Ф-14157-17 на суму 5725,18грн.

Отже рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 0640/3860/18 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 0640/3860/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова