Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.01.2020 року у справі №826/4280/18

УХВАЛА

05 лютого 2020 року

Київ

справа №826/4280/18

адміністративне провадження №К/9901/36434/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року

у справі №826/4280/18

за позовом ОСОБА_1

до члена Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів Шемчука Віктора Вікторовича

про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги ОСОБА_1.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2019 року для розгляду справи №826/4280/18 визначено колегію суддів у складі: Желєзного І. В., (судді-доповідача), суддів Білак М. В., Жука А. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Желєзного І. В. у зв'язку з розподілом касаційної скарги без урахування спеціалізації суддів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 28 грудня 2019 року, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Жука А. В. (судді-доповідача), суддів Білак М. В., Калашнікової О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відмовлено в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору, а зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності обґрунтування вимог касаційної скарги, у чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, нерозбірливістю та нечитабельністю тексту касаційної скарги та несплатою судового збору.

Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 03 січня 2020 року.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( №0102928964687), копія ухвали суду від 03 січня 2020 року отримана скаржником 14 січня 2020 року.

20 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про виправлення недоліків касаційної скарги, копія ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №580/3699/19 та копія касаційної скарги.

Перевіряючи доводи, які наведені у касаційній скарзі та в заяві про виправлення недоліків касаційної скарги, додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що касаційна підлягає поверненню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.

В свою чергу, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не підлягає застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Заява про виправлення недоліків касаційної скарги, яка надійшла до Верховного Суду 20 січня 2020 року в частині обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції, наведеного не містить. Фактично у заяві позивача в частині наведених обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення того, у чому конкретно полягає неправильне застосування норма матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

Щодо звільнення від сплати судового збору, скаржник у заяві на усунення недоліків касаційної скарги від 20 січня 2020 року повторно заявив клопотання про звільнення від його сплати, посилаючись на тяжкий матеріальний стан, однак, не підтверджуючи його відповідними доказами, крім цього скаржник посилається на рішення судів, в яких він був звільнений від сплати судового збору.

Верховний Суд наголошує, що згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

У заяві від 20.01.2020 року скаржник зазначає, що розмір судового збору перевищує 5% його річного доходу, а до справи додано довідки з Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, проте до касаційної скарги зазначені докази не були додані.

Таким чином, у зв'язку з тим, що скаржником не наведено та не надано доказів, які підтверджують його тяжкий матеріальний стан, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", для звільнення позивача від сплати судового збору.

Отже, оскільки станом на 29 січня 2020 року позивач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено.

Згідно частини 2 статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 44, 45, 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №826/4280/18 - повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..............

А. В. Жук,

Суддя Верховного Суду