Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2020 року у справі №826/17900/18

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа №826/17900/18

провадження №К/9901/4589/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Фірми "Т. М. М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
30.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
28.01.2020 у справі № 826/17900/18 за позовом Фірми "Т. М. М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови та припису,

установив:

31.10.2018 Фірма "Т. М. М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до Окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила:

(і) визнати протиправною та скасувати постанову від 23.10.2018 № 56/18/073-10057 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

(іі) визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05.10.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019, яке за наслідками апеляційного перегляду було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020, позов Фірми "Т. М. М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково, внаслідок чого:

А) Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05.10.2018, виданого Фірмі "Т. М. М." - Товариству з обмеженою відповідальністю за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва: "Реконструкція приміщень місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул.

Ломоносова, 73ж, літера "Б " у м. Києві під складські приміщення", в частині порушення статті 369 Цивільного кодексу України.

Б) У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Фірма "Т. М. М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові про визнання протиправною та скасування постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо накладення штрафу та скерувати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2020 касаційну скаргу Фірми "Т. М. М." - Товариства з обмеженою відповідальністю було залишено без руху через те, що заявник сплатив судовий збір в розмірі 3 524 грн, який є меншим, аніж розмір судового збору, що має сплачуватися у разі касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень щодо позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві було відмовлено (4 970,70 грн). Заявникові запропоновано надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 446,70 грн.

На виконання вимог означеної ухвали скаржник надіслав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив квитанцію від 10.03.2020 № 5349891 про сплату судового збору в розмірі 1 446,70 грн.

Отже, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник виконав у строк, встановлений Верховним Судом.

Дослідивши зміст касаційної скарги Фірми "Т. М. М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

Правилом п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Приписами п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

А згідно з положеннями п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України підстави (підстав).

У касаційній скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій хибно не застосували до спірних правовідносин положення п. 4 ст. 1, п. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також ст. 1, ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність". Одночасно скаржник наголошує на тому, що суди попередній інстанцій неправильно застосували приписи ст.ст. 26, 29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 23 Закону України "Про архітектурну діяльність", що регламентують питання необхідності отримання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки, а Верховний Суд не сформулював висновку щодо питання застосування зазначених норм права. Також у касаційній скарзі зазначено про інші факти неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які, на думку скаржника, допустили суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень.

Отже, аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв'язку з висвітленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи вказують на наявність у цій ситуації підстав для відкриття касаційного провадження, які наведені у п. 3 та абз. 1 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки Верховний Суд ще не викладав висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, а також наявне обґрунтування стосовно інших фактів неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права та викладена аргументація щодо того, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення доказів та пояснень позивача, а суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних доказів.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на підставі п. 3 і абз. 1 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Керуючись положеннями п. 3 та абз. 1 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фірми "Т. М. М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 826/17900/18.

2. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/17900/18.

3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

4. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб