Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2020 року у справі №260/1583/19

УХВАЛА

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 260/1583/19

адміністративне провадження № К/9901/17238/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
03.06.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

03.07.2020 ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень від
26.04.2017 №368015-1305 про визначення податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 55 015,83 грн, від 26.04.2017 №1368016-1305 про визначення податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 86 430,79 грн та нарахування пені у розмірі 44 918,02 грн, що у загальному розмірі 186 364,64 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

В касаційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що справа має для неї виняткове значення, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог та як наслідок необхідність виконання податкового зобов'язання у загальному розмірі 186 364,64 грн може поставити сім'ю позивача у скрутне фінансове становище та вплинути на права дітей, в тому числі її малолітньої дитини.

Однак, вказаний довід позивачка не обґрунтовує посиланням на конкретні обставини, які б могли бути підставою для визнання цього доводу об'єктивним.

Долучення до матеріалів касаційної скарги свідоцтва про народження дитини позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є безумовно підтвердженням того, що у позивача дійсно є малолітня дитина. Проте, інших доказів, які б підтверджували виняткове значення цієї справи для позивачки до матеріалів касаційної скарги не долучено.

Не знайшов підтвердження і довід позивачки, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Цей довід позивачка обґгрунтовує тим, що податкові зобов'язання із земельного податку їй визначені не на підставі даних державного земельного кадастру, а даних з програмного комплексу, "Кадастр", що не відповідає усталеній судовій практиці.

Однак, цей довід стосується фактичних обставин у справі, а не питання правозастосування.

Та обставина, що дана справа розглянута судом у порядку загального позовного провадження, не змінює її характер як справи незначної складності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон М. Б. Гусак