Історія справи

Постанова ВСУ від 24.02.2026 року у справі №904/165/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 904/165/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Михайлов Д.В. (в режимі відеконференції),

відповідача: Абрамов В.В. (в режимі відеконференції),

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського 78"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025

у справі № 904/165/25

за позовом Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського 78"

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет позову на стороні позивача -Жовтоводська міська рада

про встановлення постійного безоплатного сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради звернулось до суду з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Грушевського 78", у якій просило суд встановити постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку № 78 по вулиці Грушевського в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.

Позов обґрунтований тим, що у позивача відсутня можливість виконати вимоги законодавства щодо оснащення вказаного житлового будинку вузлом комерційного обліку та подальшого обслуговування такого вузла обліку. У свою чергу, відповідач згоди на таке встановлення не надав та не допустив працівників позивача до підвального приміщення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.), позов задоволено. Встановлено комунальному підприємству «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку № 78 по вулиці Грушевського в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 28.04.2023 затверджено статут Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал Дніпропетровської обласної ради. Відповідно до статуту підприємство створене для здійснення підприємницької діяльності з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам з метою отримання прибутку. Основними напрямками діяльності підприємства є виробництво питної води шляхом підйому з поверхневих та підземних джерел, очищення її на очисних спорудах до вимог установлених норм та стандартів, транспортування й реалізація її споживачам по водоводах та водопровідних мережах, розвиток і безпечна експлуатація водопровідно - каналізаційного господарства, інше.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про намір встановлення вузла комерційного обліку. У повідомленні зазначено, що оператор зовнішніх інженерних мереж КП"ЖВК"ДОР" повідомляє про намір встановлення вузла комерційного обліку за адресою: м. Жовті Води, вул. М. Грушевського, буд. 78. Порядок сплати внеску за встановлення вузла комерційного обліку - витрати відшкодовуються за рахунок оператора зовнішніх інженерних мереж. У повідомленні зазначено реквізити для надання відповіді.

На виконання вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" 03.04.2024 на офіційному сайті КП "ЖВК" ДОР" https://www.evk.dp.ua було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. М. Грушевського, буд. 78. В додаток до вищезазначеного, про намір здійснити обладнання будинку вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання співвласників було повідомлено шляхом розміщення на дошках оголошень біля під`їздів.

Позивачем складено акт про не допуск до підвального приміщення для встановлення вузла комерційного обліку від 22.10.2024. За текстом акта представники комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради встановили факт недопуску представників КП "Жовтоводський водоканал" ДОР" для встановлення вузла комерційного обліку до підвального приміщення за адресою: м. Жовті Води, вул. Михайла Грушевського, буд. 78.

Відповідачем проведено загальні збори та складено протокол №7 загальних зборів ОСББ "Грушевського 78" від 20.10.2024, за місцезнаходженням: м. Жовті Води, вул. Грушевського, 78 за порядком денним: "Про погодження умов встановлення вузла комерційного обліку комунальної послуги централізованого водопостачання". Рішенням загальних зборів заборонено правлінню, голові правління ОСББ "Грушевського 78" надавати КП Жовтоводський водоканал ДОР, суб`єктам господарювання тощо доступ до спільного майна співвласників Об`єднання з метою встановлення вузла комерційного обліку комунальної послуги централізованого водопостачання у підвальному приміщення за адресою: бул. Грушевського, буд. 78, м. Жовті Води.

Наведені обставини стали причиною звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача існує обов`язок щодо оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, натомість відповідач в порушення приписів ст. 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" створює перешкоди позивачу для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю на стороні споживача, що дає право позивачу вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі (технічного підвального приміщення будинку), в якій обладнується вузол комерційного обліку, для його встановлення та обслуговування. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання ОСББ на те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки остання підписана виконуючим обов`язки директора Сергієм Степурою.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позовну заяву підписано неповноважною особою, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, проте вказані обставини не були належним чином досліджені судами, оскільки позовну заяву від імені Комунального підприємства підписано особою як «тимчасово виконуючим обов`язки директора». Однак, згідно зі Статутом КП, право призначати т.в.о. директора належить виключно органу управління (Дніпропетровській обласній раді), а не самому директору підприємства. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій вирішили питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником підвального приміщення в будинку №78 по вул. Грушевського (колишня назва Будьонного) в м. Жовті Води є ТОВ «Інженерна компанія «Кріпто», яке не є співвласником ОСББ «Грушевського 78», докази цього були подані відповідачем до розгляду справи по суті.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2026 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 26.12.2025.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.12.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді розгляд касаційної скарги 20.01.2026 не відбувся, і ухвалою від 28.01.2026 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 24.02.2026.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування вказаного пункту скаржник посилається на те, що позовну заяву підписано неповноважною особою, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, проте вказані обставини не були належним чином досліджені судами, оскільки позовну заяву від імені Комунального підприємства підписано особою як «тимчасово виконуючим обов`язки директора». Однак, згідно зі Статутом КП, право призначати т.в.о. директора належить виключно органу управління (Дніпропетровській обласній раді), а не самому директору підприємства. При цьому письмове клопотання відповідача про залишення позову без розгляду всупереч вимогам п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України не було вирішено (взагалі не розглянуто).

Як вбачається з тексту оскарженої постанови апеляційного господарського суду, він відхилив посилання ОСББ на те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки остання підписана виконуючим обов`язки директора Сергієм Степурою, і долучена позивачем копія наказу спростовує твердження відповідача про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 ГПК України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

За змістом ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України унормовано, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 зазначеного Кодексу, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Відповідно до приписів ст. 56 ГПК України передбачено за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Однак він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом).

Верховний Суд звертає увагу на те, що підписання та/або подання заяв, клопотань, скарг є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява КП «Жовтоводський водоканал» ДОР» підписана виконуючим обов`язки директора Сергієм Степурою.

Верховний Суд зазначає, поняття «керівник» є загальним та охоплює собою різні індивідуально визначені посади, зокрема й посаду «виконуючого обов`язки директора/керівника». Особа, на яку законним порядком покладено виконання обов`язків керівника, наділяється обсягом його адміністративної влади та функцій управління, що включає право на підписання процесуальних документів від імені підприємства, якщо інше прямо не обмежено установчими документами підприємства. Тобто «виконуючий обов`язки керівника» підпадає під загальне поняття «керівник».

Враховуючи, що матеріали справи містять наказ про покладання обов`язків директора на Сергія Степуру, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у останнього належних повноважень на підписання позову. При цьому скаржником не наведено положень Статуту, в яких встановлені прямі заборони або обмеження для виконуючого обов`язки директора на здійснення представництва інтересів підприємства в судах чи підписання позовних заяв. Сам факт тимчасового виконання обов`язків не нівелює статусу особи як керівника в розумінні норм ГПК України щодо самопредставництва юридичної особи.

Щодо доводів скаржника про порушення пунктів 6.3- 6.5 Статуту КП «Жовтоводський водоканал» ДОР в частині відсутності у директора повноважень призначати виконуючого обов`язки, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник помилково ототожнює процедуру призначення керівника як самостійну трудову дію (що згідно з п. 6.3 Статуту дійсно є прерогативою органу управління майном) із процедурою тимчасового покладання виконання обов`язків на час відсутності основного керівника.

Згідно з п. 6.4 Статуту, керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що прямо віднесені до компетенції органу управління. Питання забезпечення безперебійної діяльності підприємства та визначення особи, відповідальної за підпис оперативної документації (в тому числі процесуальної) під час тимчасової відсутності директора, відноситься до функцій внутрішньоорганізаційного управління.

Скаржником не вказано, що Статут містить пряму заборону для директора делегувати свої повноваження (в тому числі право підпису) іншому працівнику підприємства шляхом видання наказу про тимчасове виконання обов`язків.

Таким чином, тимчасове виконання обов`язків директора особою, визначеною відповідним наказом (у даному випадку С. Степурою), не є «призначенням керівника» у розумінні п. 6.3 Статуту, а є реалізацією керівником своїх управлінських функцій. Відтак, підписання позовної заяви особою, на яку наказом покладено виконання обов`язків керівника, відповідає вимогам щодо самопредставництва юридичної особи (ст. 56 ГПК України), оскільки така особа на період виконання обов`язків наділяється статусом керівника з повним обсягом повноважень, якщо інше не встановлено самим наказом чи установчими документами.

Крім цього колегія судів звертає увагу на висновок, викладений у п. 12.9 ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 922/751/20, відповідно до якого з процесуального Закону не випливає, що відсутність в ЄДР відомостей про особу, що підписала касаційну скаргу, позбавляла б її права на підписання такої скарги.

Таким чином, твердження скаржника про підписання заяви неповноважною особою не знайшли свого підтвердження.

Що ж до доводів про те, що суди попередніх інстанцій вирішили питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Перевіривши наведені доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про такі права та обов`язки. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15 та від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.

Ураховуючи наведені вище правові висновки та обставини цієї справи, Верховний Суд зауважує на відсутності підстав стверджувати про те, що оскаржувані судові рішення, ухвалені за результатом вирішення спору у цій справі стосуються прав та обов`язків наведеної скаржником особи.

Інших висновків скаржник не оспорює, а тому вони колегією суддів не переглядаються, оскільки Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та відповідним зазначенням підстави відкриття провадження у справі, яку не визначив сам скаржник. У іншому випадку, вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського 78" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 у справі № 904/165/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.