Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом селянського (фермерського) господарства (далі - господарство) «ВІТ» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року господарство «ВІТ» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 29 жовтня та 18 листопада 2010 року (№№ 0000791500/0, 0000791500/1 відповідно).

На обґрунтування позову послалося на те, що податковий орган неправомірно зробив висновок про те, що позивач при переході з фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП) на загальну систему оподаткування у І кварталі 2008 року при заповненні таблиці К 1\1 на початок звітного року включив залишки товарно-матеріальних цінностей, чим порушив вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) і занизив податкове зобов'язання. Законодавством не передбачено відповідальність за неправильне заповнення таблиці К 1\1, яке не призвело до заниження податкового зобов'язання.

Суди встановили, що ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку, за результатами якої склала акт від 15 жовтня 2010 року № 946/15-01/20597495 (далі - Акт). За висновками Акта позивач при переході зі сплати ФСП на загальну систему оподаткування у І кварталі 2008 року при заповненні таблиці К 1/1 на початок звітного року на порушення пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР включив до неї залишки товарно-матеріальних цінностей у сумі 937 509 грн, придбаних під час перебування на ФСП.

На підставі Акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року № 0000791500/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 246 096 грн, з яких 234 377 грн - основний платіж та 11 719 грн - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарга господарства «ВІТ» залишена без задоволення, з метою доведення нових граничних строків сплати податкових зобов'язань прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2010 року № 0000791500/1.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 8 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року, позов задовольнив.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що висновок податкового органу про те, що позивач не мав права включати до таблиці К1/1 залишки товарно-матеріальних цінностей, які утворилися під час перебування господарства «ВІТ» на ФСП, ґрунтувався на листі Державної податкової адміністрації України від 6 лютого 2007 року № 2169/7/15-0217 «Про окремі питання застосування пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (далі - Лист), який на час проведення перевірки був відкликаний.

Вищий адміністративний суд України постановою від 5 жовтня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, господарство «ВІТ» звернулось із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та, посилаючись на неоднакове застосування пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2015 року, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року залишити в силі.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року, 18 червня, 1 грудня 2014 року (№№ К/9991/43676/12, К/9991/26082/11, К/800/56346/13 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що позивач при заповненні декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 року допустив методологічну помилку, а саме: задекларував суму балансової вартості запасів на початок звітного року, що обліковувалась у нього до моменту переходу на загальну систему оподаткування. Суд касаційної інстанції вказав, що відкликання Листа не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення порядку декларування приросту балансової вартості запасів.

У рішенні від 17 грудня 2013 року касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи у цій справі даними бухгалтерських та податкових документів підтверджено вартість товарних запасів станом на 1 січня 2011 року, придбаних платником податку в період сплати ФСП і не реалізованих протягом періоду сплати цього податку в частині, що оплачена постачальником.

У рішенні від 1 грудня 2014 року касаційний суд, вирішуючи справу у подібних правовідносинах, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що при переході на загальну систему оподаткування платник податків у приріст (убуток) запасів у додаток К1/1 до декларації має право включити запаси, які він придбав, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, та які не реалізував на момент переходу на загальну систему оподаткування.

У рішенні від 18 червня 2014 року, що також додане до заяви, касаційний суд не висловив позиції щодо застосування пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР, відмінної від позиції, викладеної в оскаржуваному рішенні.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви господарства «ВІТ» слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви селянського (фермерського) господарства «ВІТ» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.Ф. ВолковСудді:М.І. ГрицівО.В. КривендаО.Б. Прокопенко