П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., - за участю представників:

позивача - Говтвяниці М.В.,

відповідача - Шихкерімової Н.К., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Харківське ОТВ АМК України) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 922/2950/15 за позовом фермерського господарства «AURUM» (далі - ФГ «AURUM») до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним і скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ФГ «AURUM» звернулося до суду з позовом до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним і скасування рішення відповідача від 12 березня 2015 року № 40-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. В обґрунтування позову послалося на те, що усі договори між ним і власниками земельних ділянок укладено відповідно до вимог чинного на той час законодавства; жоден із орендодавців не звертався до позивача або до суду із вимогою про розірвання чи внесення змін до договорів оренди земельних ділянок; внесення змін до договорів в односторонньому порядку не передбачено ні умовами цих договорів, ні ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ні ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК); Указ Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (далі - Указ № 92/2002) не зобов'язує встановлювати орендну плату за використання земельних ділянок у розмірі не менше 3 % від нормативної оцінки землі та має рекомендаційний характер, що підтверджується висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2011 року; усі договори, укладені позивачем з орендодавцями після внесення змін до Указу № 92/2002, укладено з урахуванням зазначених у них рекомендацій.

Заперечуючи проти позову, Харківське ОТВ АМК України послалося на те, що при прийнятті спірного рішення встановлено, що ФГ «AURUM» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, а бездіяльність щодо невнесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення орендної плати в розмірі не менше 3 % від вартості землі може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток паїв). Така бездіяльність ФГ «AURUM» була би неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 9 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року, позов задоволено: визнано недійсним і скасовано рішення адміністративної колегії Харківського ОТВ АМК України від 12 березня 2015 року № 40-р/к у справі № 2/02-268-14.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Харківське ОТВ АМК України просить скасувати постановлені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

На обґрунтування заяви Харківське ОТВ АМК України надало копію постанови Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 5023/10690/11 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1» до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним і скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що 12 березня 2015 року адміністративна колегія Харківського ОТВ АМК України, розглянувши подання другого відділу досліджень і розслідувань про попередні висновки від 9 лютого 2015 року № 56 у справі № 2/12-245-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку ФГ «AURUM», прийняла рішення, яким:

- визнано, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_87/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>» ФГ «AURUM» за підсумками діяльності у 2011-2014 роках і станом на березень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із набуття в оренду земельних часток (паїв) у межах орендованих ним земельних часток (паїв) на територіях Лютівської та Олександрівської сільських рад Золочівського району Харківської області;

- визнано, що ФГ «AURUM», не привівши у відповідність з Указом № 92/2002 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U092_02.html?pravo=1> (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (далі - Указ № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток у частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_98/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була би неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв);

- згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_399/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_98/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>», на ФГ «AURUM» накладено штраф у розмірі 68 000 грн;

- зобов'язано ФГ «AURUM» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом ініціювання змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства України, про що повідомити Харківське ОТВ АМК України у 6-місячний строк з дня одержання рішення.

У матеріалах справи відсутні докази звернення власників земельних ділянок (паїв) до ФГ «AURUM» із пропозицією змінити розмір орендної плати та документів, які би свідчили, що власники земельних ділянок зверталися з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що оскаржуване рішення Харківського ОТВ АМК України винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що в силу положень ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для визнання недійсним і скасування цього рішення. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що частину договорів між ФГ «AURUM» та орендодавцями укладено до набрання чинності Указом № 725/2008 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U725_08.html?pravo=1>, яким запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Крім того, зазначений Указ не покладає на орендаря обов'язку ініціювати приведення розміру орендної плати у відповідність до наведених у ньому норм. Законом України «Про оренду землі» установлено, що розмір орендної плати за землю встановлюється та переглядається за згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Тобто відносини між сторонами договору оренди є цивільно-правовими.

Вирішуючи аналогічну справу № 5023/10690/11, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним рішення про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з огляду на те, що норма Указу № 92/2002 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U092_02.html?pravo=1> (зі змінами, внесеними Указом № 725/2008) щодо запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря згідно з ч. 3 ст. 106 Конституції України є обов'язковою для виконання на території України. Положення цієї норми не обмежують сторони у визначенні розміру орендної плати, а лише встановлюють її мінімальну межу.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень ст.ст. 1, 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монополізація - це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

У справі, що розглядається, адміністративна колегія Харківського ОТВ АМК України встановила монопольне (домінуюче) становище ФГ «AURUM» на ринку послуг із набуття в оренду земельних часток (паїв) у межах орендованих ним земельних часток (паїв) на територіях Олександрівської та Лютівської сільських рад Золочівського району Харківської області за підсумками діяльності у 2011- 2014 роках і станом на березень 2015 року, виходячи із того, що:

- на спірних територіях діяло лише ФГ «AURUM»;

- договори оренди землі з власниками земельних паїв не містять умов щодо можливості одностороннього розірвання за ініціативою власника землі, крім випадків порушення умов договору орендарем, а припинення договорів у судовому порядку потребує значних зусиль та відповідного обґрунтування, а отже, є суттєвим бар'єром для окремих власників земельних часток (паїв) під час дії договорів;

- неможливим і недоцільним для власників паїв є укладення договорів з іншими суб'єктами господарювання в межах іншої території.

Тобто адміністративна колегія Харківського ОТВ АМК України свої висновки щодо монопольного становища ФГ «AURUM» обґрунтувала небажанням споживачів послуг (власників земельних паїв) вирішити спірні питання з орендарем у судовому чи позасудовому порядку, замість того, щоб встановити обставини, які свідчать про те, що інші суб'єкти господарювання не мають можливості доступу до цього ринку.

Таким чином, висновок адміністративної колегії Харківського ОТВ АМК України про монопольне становище ФГ «AURUM» не ґрунтується на нормах матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За змістом ст.ст. 21, 23, 30 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Указу № 92/2002 визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом № 725/2008 у ст. 1 Указу № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України 13 вересня 2002 року № 830) слова та цифри «у розмірі не менше 1,5 відсотка» замінено словами та цифрою «у розмірі не менше 3 відсотків». Цей Указ набрав чинності 1 вересня 2008 року. В його тексті відсутнє посилання на те, що дія Указу поширюється на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

З аналізу наведених норм і встановлених судами обставин вбачається, що Указ № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом № 725/2008, має рекомендаційний характер, був прийнятий після укладення ряду договорів між ФГ «AURUM» та орендодавцями і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 %.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2011 року у справі № 6-17цс11.

З урахуванням наведеного у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ФГ «AURUM» з огляду на те, що ряд договорів між позивачем та орендодавцями укладено до набрання чинності Указом № 725/2008 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U725_08.html?pravo=1>, положення якого не мають зворотної дії в часі. Цей Указ не покладає на орендаря обов'язку ініціювати приведення розміру орендної плати у відповідність до зазначених у ньому норм, а відносини між сторонами договору оренди є цивільно-правовими.

Наведене свідчить про відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку ФГ «AURUM».

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява Харківського ОТВ АМК України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 922/2950/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 922/2950/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький