Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А.,

Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - управління ПФУ) про перегляд ухвали касаційного суду від 3 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця (далі -ФОП) ОСОБА_7 до управління ПФУ про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ФОП ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ від 18 лютого 2013 року Ф-722 про сплату недоїмки в розмірі 3455 грн 43 коп. (далі - спірна вимога).

На підтвердження правильності заявлених вимог послався на те, що він є ФОП, який обрав спрощену систему оподаткування, отримує пенсію за віком, призначену йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), а отже, на підставі частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску.

Як установили суди нижчого рівня, згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_7 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. З липня 2009 року на підставі Закону № 796-ХІІ він отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2. З 1 квітня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування.

18 лютого 2013 року відповідач сформував спірну вимогу про сплату недоїмки в розмірі 3455 грн 43 коп.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, позов задовольнив повністю: визнав протиправною та скасував спірну вимогу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 жовтня 2013 року касаційну скаргу управління ПФУ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року та прийняти нове судове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування заяви послалося на те, що в іншому спорі за подібних правовідносин (справа № К/800/33413/13) Вищий адміністративний суд України у постанові від 14 січня 2014 року дійшов протилежного висновку та зазначив, що ФОП, який не досяг 60-річного віку та якому пенсія за віком обчислена на підставі Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) і призначена на умовах положень Закону № 796-ХІІ, сплачує єдиний внесок на загальних підставах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, дослідила матеріали справи й дійшла висновку про таке.

Адміністративна справа про перегляд рішення суду касаційної інстанції за заявою управління ПФУ допущена до провадження Верховного Суду України у порядку, визначеному главою 3 КАС, та розглядається за наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 зазначеного Кодексу. Предметом перегляду справи є неоднакове застосування норм матеріального права щодо підстав, умов та порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком на пільгових умовах.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом № 1058-ІV з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачено частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням ними 60 років.

У пункті першому частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ, або такі громадяни мають право на одержання пенсії на підставах, передбачених Законом № 1788-ХІІ. У статті 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років), соціальні пенсії.

У частині першій статті 55 Закону № 796-XII міститься положення, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого у статті 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, зокрема ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, чинними з 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що встановлене у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI право ФОП, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, на звільнення від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюється як на осіб, які є пенсіонерами за віком на загальних підставах (у тому числі чоловіки після досягнення 60 років), так і на осіб, які є пенсіонерами за віком, але вік цей зменшений з огляду на передбачені законом певні умови, зокрема техногенного характеру, до яких належать, зокрема, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Таке розуміння права платників єдиного внеску на звільнення від його сплати за себе зі збереженням можливості бути його платником виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не суперечить і перебуває у взаємозв'язку із зазначеним у Прикінцевих положеннях Закону № 1058-ІV нормативним підходом визнання пенсіонерами за віком осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Слід також наголосити, що висновки, яких колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла за наслідками перегляду оскарженого рішення, узгоджуються із висновком, наведеним у судовому рішенні Верховного Суду України, прийнятому раніше у подібних правовідносинах (постанова від 20 травня 2014 року № 21-149а14, суть якого полягає в тому, що в аспекті частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI до зазначених у ній платників єдиного внеску належить відносити й осіб, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Оскільки встановлені у справі обставини не призвели до неоднакового застосування однієї й тієї самої норми матеріального права і суд касаційної інстанції правильно застосував їх в адміністративному спорі, що виник між сторонами у цій справі, підстав для задоволення заяви управління ПФУ немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак

О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов