Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до військової частини А0796 (далі - ВЧ А0796) про зобов'язання донарахувати і виплатити грошове забезпечення,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ВЧ А0796 про зобов'язання донарахувати та виплатити йому грошове забезпечення з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року виходячи з нового посадового окладу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268) і 19 липня 2006 року № 984 «Про деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 984) та указів Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Указ № 173) і 5 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі - Указ № 389) із урахуванням усіх раніше виплачених надбавок.

На обґрунтування позову ОСОБА_11 послався на те, що наказом військового прокурора Рівнеського гарнізону від 1 серпня 2005 року № 71 він призначений на посаду помічника військового прокурора та перебував на грошовому забезпеченні ВЧ А0796 Міністерства оборони України. У зв'язку із прийняттям постанов №№ 268, 984 відповідач не провів перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення за період з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 8 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року, позов задовольнив: зобов'язав ВЧ А0796 донарахувати і виплатити позивачу з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року грошове забезпечення виходячи з нового посадового окладу відповідно до постанов №№ 268, 984 та указів №№ 173, 389.

Вищий адміністративний суд України постановою від 21 листопада 2013 року касаційну скаргу ВЧ А0796 та Військової прокуратури Західного регіону України задовольнив: постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 8 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року скасував. У задоволенні позову ОСОБА_11 до ВЧ А0796 про зобов'язання донарахувати і виплатити грошове забезпечення відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_11, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме постанов №№ 268, 984 та указів №№ 173, 398, просить скасувати рішення касаційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2009 року (К-21499/07), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_11 про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 8 липня 2011 року про задоволення позову ОСОБА_11 до ВЧ А0796 про зобов'язання донарахувати і виплатити грошове забезпечення та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року, виходив із того, що постановою № 268 не передбачено виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених указами №№ 173, 389, оскільки такі виплати стосуються лише військовослужбовців Збройних Сил України і не застосовувалися щодо працівників військових прокуратур після 1 квітня 2006 року.

Водночас у постанові Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2009 року (К-21499/07), наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що обсяг прав офіцерів військової прокуратури в частині отримання надбавок, які нараховувалися та виплачувалися раніше, не може бути звуженим із прийняттям постанови № 268, а також вказаною постановою не обмежується чинність указів №№ 173, 389.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 5 постанови № 268 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.

Згідно з пунктом 15 постанови № 268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих указів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскільки постановою № 268 встановлені нові умови праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

Постановою № 268 з 1 квітня 2006 року не передбачено виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених указами №№ 173, 389, застосування ж нової структури грошового забезпечення військових прокурорів узгоджується з частиною другою статті 461 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», згідно з якою на них поширюються всі види забезпечення, встановлені законодавством для офіцерського складу Збройних Сил України (відповідно до пункту 5 постанови № 268 - оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років). Виплати, встановлені указами №№ 173, 389, стосувалися лише військовослужбовців Збройних Сил України і після 1 квітня 2006 року щодо працівників військових прокуратур не застосовуються.

З огляду на викладене рішення касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 26 червня 2012 року,

16 квітня та 4 червня 2013 року (№№ 21-161а12, 21-79а13, 21-161а13 відповідно), а тому в задоволенні заяви ОСОБА_11 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_11 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов О.О. Терлецький