Історія справи

Постанова ВССУ від 26.01.2024 року у справі №545/3981/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 545/3981/22

провадження № 61-14289св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2023 року у складі судді Путрі О. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доВисочанської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - Височанська селищна рада) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування.

Позов мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання в умовах воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 328), визначено, що мешканці Височанської селищної територіальної громади повинні отримати у квітні 2022 року продовольчі товари, обсяг яких встановлено в Додатку до цієї постанови. Ці товари купуються за кошти держбюджету України, централізовано формуються та видаються населенню Харківською військовою обласною адміністрацією (далі - Харківська ВОА). В Харківській ВОА прийнято розпорядження від 23 березня 2022 року № 16 В, за яким організацію та забезпечення видачі населенню вказаних товарів покладено на Штаб з питань надання населенню гуманітарної допомоги.

Сама видача вже сформованих товарів на території Височанської селищної територіальної громади здійснювалась посадовцями і працівниками Височанської селищної ради. На закупівлю та формування означених товарів у квітні 2022 року було виділено з бюджету України 5 млрд. гривень, в розрахунку сформування 10 млн. одиниць пакетів товарів. Вартість кожного пакету вказаних товарів складала 500,00 гривень. До Височанської селищної ради було направлено на передачу населення означених товарів, але посадові особи Височанської селищної ради організували непрозору передачу населенню товарів, визначену на своїх особистих міркуваннях, тому за квітень 2022 року позивачем не було отримано означених продуктів харчування, бо вони були таємно привласнені посадовими особами Височанської селищної ради.

Позивач вказує, що невидача зазначених продуктових товарів тривалого строку зберігання не тільки порушила його права, що гарантовані постановою КМУ № 328, а й права, визначені Конституцією України.

Щодо розрахунку відшкодування завданої матеріальної шкоди, то вона визначена вартістю продуктового набору, вказаного у постанові КМУ № 328 і складає 500,00 гривень, а сума завданої позивачу моральної шкоди не підлягає чіткому розрахунку, але позивач вважає, що розмір її компенсації повинен бути у розмірі 2 000 000,00 гривень, яка надасть можливість подолати негативні наслідки від її отримання.

У зв`язку з викладеним, позивач просивсуд стягнути на його користь:

2 000 000,00 грн компенсації завданої йому моральної шкоди посадовими особами Височанської селищної ради за привласнення ними продуктів харчування, що повинні були видати позивачу на підставі постанови КМУ № 328 у квітні 2022 року;

500,00 грн завданої матеріальної шкоди, що складає вартість вказаного продуктового набору у постанові КМУ № 328 у квітні 2022 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 було включено до списків отримувачів гуманітарної допомоги, яка надавалася населенню територіальної громади за цією програмою. Однак, позивач відмовився від її отримання, про що свідчить запис у відомості на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт. Високий. Вказані обставини справи позивачем не спростовані. Навпаки, в позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що йому намагалися видати пакунок під розпис, проте без його огляду. Разом з тим, ні постановою КМУ № 328, ні розпорядженням начальника Харківської ОВА № 16В від 24 березня 2022 року не встановлено обов`язку (права) перед видачею (отриманням) продуктового набору здійснювати огляд його змісту. Позивачем не було надано належних, допустимих та достовірних доказів неправомірних дій відповідача, внаслідок яких йому було завдано матеріальної та моральної шкоди. Враховуючи, що позивач відмовився від отримання продуктового набору, підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди відсутні. Також позивачем жодними належними доказами не доведено факт завдання йому відповідачем моральних страждань.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, врахувавши, що суд правильно встановив, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди внаслідок неправомірних дій Височанської селищної ради. Позивачем не надано доказів того, що саме відповідачем були вчинені неправомірні дії чи бездіяльність, які призвели до спричинення йому моральної шкоди, оскільки встановлено, що позивач відмовився від отримання продуктового набору. Тому підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача відсутні.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення повністю та направити справу на новий розгляд, за підсудністю - до Харківського районного суду Харківської області.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суди не застосували до вирішення спірних правовідносин практику Верховного Суду, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

Суди встановили факт, що позивач сам відмовився від отримання продуктового набору, однак це не відповідає дійсності, оскільки він відмовився від отримання не продуктового набору, а від отримання пакету з невідомим змістом, який йому намагались вручити замість продуктового набору. Суди перекрутили обставини справи та не встановили дійсних обставин справи, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог заявника, суди вказали, що він не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди посадовими особами Височанської селищної ради, однак суди в порушення норм процесуального права суди не задовольнили його клопотання про витребування таких доказів, а саме матеріалів розгляду його звернень поданих до посадових осіб та державних установ від 28 квітня 2022 року, від 30 грудня 2022 року, від 06 березня 2023 року, від 09 березня 2023 року.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 та від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що28 квітня 2022 року ОСОБА_1 прийшов до будівлі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради, де в той день він мав отримати пакет гуманітарної допомоги. Коли дійшла його черга заступник директора ліцею ОСОБА_2 записала його паспортні дані у список, і йому видали пакунок з продуктовим набором. Він запропонував ОСОБА_2 розкрити пакунок і показати його вміст. ОСОБА_2 натомість запропонувала йому отримати пакунок, а потім самому його розпаковувати. Після цього він відмовився отримувати пакунок та розписуватися за його отримання. Це підтверджується записом № 216 у відомості від 28 квітня 2022 року на видачу гуманітарної допомоги мешканцям АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про розгляд звернення ОСОБА_1 за

№Р-91/01-28 від 07.02.2023 року, постановою КМУ № 328 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що на період дії воєнного стану з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території, яких тривають активні бойові дії, продовольчими товарами тривалого зберігання здійснюється безоплатно. Обсяг продовольчих товарів для безоплатної видачі населенню формує Міністерство економіки. Допускається взаємозамінність товарів за рахунок інших наявних товарів. Перелік товарів, що видаються безоплатно, може формуватися, виходячи з наявної кількості товару та кількості осіб, які потребують забезпечення.

ОСОБА_1 було включено до списків отримувачів гуманітарної допомоги, яка надавалася населенню територіальної громади за цією програмою. Однак, позивач відмовився від її отримання 28 квітня 2023 року, про що свідчить запис у відомості на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий (а. с. 40 том 1).

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21)).

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, завдану органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачені нормами статей 1167 1173 1174 ЦК України, відповідно до яких:

моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом;

шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (статті 1173 1174 ЦК України).

Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Отже, підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - шкодою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов:наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20)).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що, «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій, четвертій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 було включено відповідачем до списків отримувачів гуманітарної допомоги за програмою для безоплатної видачі населенню, однак позивач 28 квітня 2023 року особисто відмовився від отримання відповідного продуктового набору.Позивач не довів неправомірних дій Височанської селищної ради Харківського району Харківської області та/або її посадових осіб, внаслідок яких йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, а саме матеріалів щодо розгляду його звернень стосовно неотримання спірного продуктового набору.

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 03 травня 2023 року до Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання позивача про витребування доказів, а саме: матеріали розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2022 року № Р-38 від 09 січня 2023 року, яку було розглянуто Департаментом соціального захисту населення Харківської ОДА; матеріали розгляду звернення ОСОБА_1 , яке секретаріатом КМУ було направлено на розгляд Харківської ОДА 06 березня 2023 року № РИ-15320052 та до Національної поліції України 09 березня 2023 року №Р-3011/20-23/1; матеріали розгляду звернення ОСОБА_1 №22/022695-20 від 09 березня 2023 року, яке з офісу Президента України було направлено на розгляд Національної поліції України та офісу Генерального прокурора. В обґрунтування клопотання позивач зазначав, що вказані документи можуть підтвердити механізм шахрайського позбавлення його продуктів харчування та неможливість самостійно надати докази (а. с. 39).

Ухвалою від 05 травня 2023 року Полтавський районний суд Полтавської області у задоволенні вказаного клопотання позивача відмовив, оскільки позивач в порушення вимог частини першої статті 84 ЦПК України не надав відомостей щодо неможливості самостійно одержати запитувані документи, доказів відмови у задоволенні звернень ОСОБА_1 , а наявні лише повідомлення про прийняття звернень для розгляду і надання відповіді.

Оскільки зазначене клопотання стосувалось витребування матеріалів розгляду скарг самого позивача, тобто які він мав можливість отримати та надати суду самостійно, обставин протилежного позивач не обґрунтував, доказів відмови у задоволенні звернень щодо отримання таких матеріалів до клопотання не додав, є непідтвердженою підстава касаційного оскарження судових рішень щодо необґрунтованого відхилення судом клопотання про витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2023 року тапостанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

М. М. Русинчук