Історія справи

Постанова ВССУ від 25.02.2026 року у справі №288/699/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 288/699/23

провадження № 61-5169св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Корнинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у складі судді Рудника М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Борисюка Р. М., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахування уточнених позовних вимог, просив усунути йому перешкоди у користуванні та володінні земельною ділянкою площею 0,0900 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, шляхом скасування рішення Білківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 04 січня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка має цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане ОСОБА_2 03 січня 2014 року державним реєстратором Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області Бердичевською О. В. на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка має цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 , він набув право власності на земельну ділянку площею 0,0900 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Ця земельна ділянка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 434563, виданого 20 квітня 2010 року.

Під час користування земельною ділянкою у позивача з ОСОБА_2 виникли суперечки з приводу межі, а саме: він стверджує, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні та власності позивача, а також попереднього власника ОСОБА_3 , передана у приватну власність ОСОБА_2 . Під час обміру земельної ділянки ОСОБА_2 з`ясовано, що межа її ділянки не збігається з фактичною межею і накладається на земельну ділянку позивача, де ОСОБА_2 встановила межові знаки і перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися його земельною ділянкою.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 03 січня 2014 року № НОМЕР_1 .

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено, що межі фактичного землекористування позивача і ОСОБА_2 не відповідають межам земельних ділянок та є зміщеними у східному напрямку, причиною невідповідності може бути їх зміщення на етапі формування, а частина земельної ділянки ОСОБА_2 перебуває в користуванні позивача. Крім того, встановлено, що на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , розташовані будівлі: баня із погребом, які належать позивачу.

Оскільки на час набуття сторонами права власності на земельні ділянки вказані будівлі вже існували, і не належали до господарства ОСОБА_2 , а, навпаки, входили до сусіднього господарства та перебували і перебувають в межах земельної ділянки позивача, при цьому стіна і відмостка бані є межовою спорудою, вказане свідчить про те, що частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та перебуває у фактичному користуванні позивача, ніколи не перебувала у користуванні відповідачки.

Рішенням Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 . Передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,8384 га, з них 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Білківської сільської ради від 25 березня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7500 га на АДРЕСА_2 .

Рішенням Білківської сільської ради від 04 січня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 . Передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, що на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,7500 га, з них 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, рішеннями сільської ради було передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки, яка належить позивачу) земельні ділянки, які перебували у їх фактичному користуванні. Проте частина земельної ділянки площею 0,197 кв. м, яка передана у власність ОСОБА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні позивача, в користуванні відповідачки не перебувала, з власності та користування ОСОБА_3 не вилучалась, на ній не було розташованих належних ОСОБА_2 будівель, а тому ця частина незаконно передана у власність ОСОБА_2 , оскільки на час передання вона належала на праві власності ОСОБА_3 , а тому видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку є недійсним.

Позивач зазначає, що експертизою встановлено зміщення ділянок, і, зважаючи на те, що у його фактичному користуванні перебуває частина земельної ділянки ОСОБА_2 , ширина її ділянки не змінилася і навіть збільшилась за рахунок зміщення у західному напрямку. Таким чином, зміщення земельної ділянки ОСОБА_2 у західному напрямку буде відповідати фактичним межам її ділянки, при цьому позивач буде мати можливість шляхом замовлення технічної документації змістити належну йому земельну ділянку по межі фактичного землекористування, можливості чого у нього на цей час немає, оскільки відбудеться накладення на земельну ділянку ОСОБА_2 .

З метою виправлення вказаних помилок позивач звернувся до третьої особи із заявою про виправлення помилок щодо місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 , проте йому було відмовлено з тих підстав, що вказані виправлення можливо здійснити лише за заявою власника земельної ділянки, чого ОСОБА_2 робити не бажає.

За наведених обставин позивач позбавлений можливості виправити помилки, зроблені при формуванні земельних ділянок, а саме: перемістити їх документальне розташування на місце фактичного використання. При цьому земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на його земельну ділянку, яка перебуває у його фактичному користуванні, з причин допущення помилки при її формуванні, зміщення у східному напрямку, що є порушенням його прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Попільнянський районний суд Житомирської області рішенням від 14 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними. При цьому суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що оспорюване рішення сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, порушує його права та інтереси, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як і вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про скасування рішення, в задоволенні якої суд відмовив.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Яковенко А. В., залишив без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2025 року й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 540/961/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 369/4912/18.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що в матеріалах справи є докази про порушення права позивача на користування належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою. Зокрема, встановлено часткове накладення меж земельної ділянки ОСОБА_2 на фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 , площа накладення становить 197,0 кв. м, та часткове накладання юридичних меж земельної ділянки ОСОБА_2 на фактичне розташування бані і погреба під нею, господарську будівлю - навіс та господарську будівлю незавершену будівництвом, які належать ОСОБА_1 . Висновком експерта підтверджено, що межа земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 , згідно з координатами з бази Державного земельного кадастру, перетинає належну позивачу ОСОБА_4 на праві власності прилеглу до бані територію, а також баню і погріб під нею, що позначений літ. «Б» на технічному плані домоволодіння, що свідчить про порушення його майнових прав.

Оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з координатами з бази Державного земельного кадастру перетинають належну позивачу на праві власності прилеглу до бані та інших господарських споруд територію, а також саму баню і погріб під нею, він позбавлений права внести зміни в технічну документацію щодо координат розташування поворотних точок належної відповідачці земельної ділянки, яка точно відповідала б розташуванню існуючого об`єкта (його земельної ділянки) у натурі відповідно до фактичного землекористування, та фактично позбавлений права встановити точні межі своєї земельної ділянки відповідно до норм законодавства, є також підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням 22-ї сесії V скликання Білківської сільської ради від 25 березня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,71 га, що на АДРЕСА_1 . Рекомендовано ОСОБА_3 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, з метою передання її у власність, площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,4600 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 36-ї сесії V скликання Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, громадянам, розроблену Колективним підприємством «Житомирводпроект» (далі - КП «Житомирводпроект») ,та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,8384 га, з них 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,5884 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 434563 ОСОБА_3 на підставі рішення 36-ї сесії V скликання Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023.

У нотаріально посвідченій заяві від 14 червня 2017 року ОСОБА_3 просила розробити технічну документацію щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на три окремі новосформовані земельні ділянки площами 0,0900 га, 0,0900 га і 0,0700 га.

Рішенням виконавчого комітету Білківської сільської ради від 23 червня 2017 року № 25, на підставі заяви ОСОБА_3 щодо поділу земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, вирішено розділити цю земельну ділянку на 3 (три) рівні частини та присвоїти адресу кожній земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а семе: ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0900 га, на АДРЕСА_1 ; ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,0700 га, на АДРЕСА_1 ; ділянка № НОМЕР_4 , площею 0,0900 га, на АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року ОСОБА_3 безоплатно передала ОСОБА_1 в дар земельну ділянку площею 0,0900 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, з цільовим призначенням для будівництва таобслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Білківської сільської ради від 30 листопада 2017 року № 42 на підставі заяви ОСОБА_1 вирішено присвоїти поштову адресу земельній ділянці площею 0,0900 га, кадастровий номер - 1824780600:03:003:0004, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в межах населеного пункту, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2017 року на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0900 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

29 січня 2018 року ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з улаштуванням мансардного поверху на АДРЕСА_1 .

З технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 06 червня 2018 року на замовлення ОСОБА_1 , відомо, що в характеристиці будинку, господарських будівель і споруд зазначено: житловий будинок під літерою «А», 2018 року побудови; баня під літерою «Б», 1990 року побудови; погріб під літерою «п/б», 1990 року побудови.

Як відомо з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 серпня 2018 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до складових частин нерухомого майна входять: баня «Б»; погріб «п/б».

Листом від 20 серпня 2021 року № 899/1/02-16 Корнинська селищна рада повідомила ОСОБА_1 про те, що з питанням визначення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 йому необхідно звернутись до розробника технічної документації із землеустрою, а в разі відмови розробника стосовно виконання робіт щодо визначення меж ділянки рекомендовано звернутись до суду.

Також суди встановили, що рішенням 12-ї сесії VІ скликання Білківської сільської ради від 04 січня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , та передано їй у власність земельну ділянку на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,7500 га, з них 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з рішенням 43-ї сесії V скликання Білківської сільської ради від 25 березня 2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,7500 га, що розташована на АДРЕСА_2 . Рекомендовано ОСОБА_2 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з метою передання її у власність: 0,2500 га -для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,5000 га - для ведення особистого селянського господарства.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 січня 2014 року є власником: земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0052, та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 листопада 2009 року є власником житлового будинку, за адресою: адресою: АДРЕСА_2 .

28 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) із заявою, в якій вказував, що незважаючи на існуючу межу між земельними ділянками, ОСОБА_2 вважає належною їй ще частину земельної ділянки ОСОБА_1 , яка постійно була у його користуванні. Позивач вважає, що це непорозуміння виникло внаслідок помилки при виготовленні проектів із землеустрою та встановлення координат поворотних точок земельної ділянки. У зв`язку з цим просив усунути технічну помилку в розташуванні в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0900 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка належить ОСОБА_2 .

З повідомлення ГУ Держгеокадастру від 16 січня 2023 року № 29-6-0.2-168/2-23 відомо, що станом на 16 січня 2023 року в Державному земельному кадастрі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1824780600:03:003:0004 не перебувають інші земельні ділянки або їх частини.

Листом від 09 серпня 2022 року № 29-6-0.2-1775/2-22 ГУ Держгеокадастру повідомило представника ОСОБА_1 про те, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру заяви щодо внесення виправлених відомостей або внесення змін до відомостей стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 не надходили.

З листа КП «Житомирводпроект» від 18 травня 2023 року відомо, що в архіві підприємства немає технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , і технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 621/09-2023:

Земельна ділянка площею 0,2500 га з кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка з кадастровим номером 1824780600:03:003:0004, площею 0,0900 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до значень координат кутів поворотних точок зовнішніх меж, які містяться у відповідних поземельних книгах, не перетинаються в площині (не накладаються); не мають спільних меж (не є суміжними); не мають спільних кутів поворотних точок зовнішніх меж; є сусідніми; сусідні межі розташовані на відстані 0,8 см ? 1,1 см.

Фактичне землекористування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 порушує межі земельної ділянки з кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_2 , оскільки частина земельної ділянки із кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, що перебуває у власності ОСОБА_2 , фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 , а саме ділянка площею 197,0 кв. м, на якій частково розташована баня (літ. «Б») із погребом (літ. «п/б»), навіс та незавершена будівництвом будівля, що позначена під № 1 (зображена жовтим кольором) на рисунку № 9 в дослідницькій частині висновку.

Межі фактичного землекористування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають межам земельних ділянок із кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 та є стосовно них зміщеними у східному напрямку. Імовірною причиною невідповідності розташування земельних ділянок із кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 стосовно меж фактичного землекористування за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 може бути зміщення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 на етапі їх формування.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_3 , яка вказала, що вона є матір`ю позивача, вона подарувала частину належної їй земельної ділянки розміром 0,0900 га своєму синові ОСОБА_1 . Межа між її земельною ділянкою та сусідньою була і є тепер, по межі встановлений паркан. Ця межа вже існує більше 30 років і не змінювалась, спорів щодо межі з сусідами не було. Погріб був розміщений там постійно, і зараз він там є.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є рідною сестрою позивача, і їй відомо, що межі суміжних земельних ділянок як були, так і на цей час є, ніхто нічого не змінював. Коли вона проживала з матір`ю, то були господарські споруди, а саме: погріб, хлів, біля криниці гараж. Будівлі були розташовані вздовж городу на межі, і між будівлями позивача та ОСОБА_2 відстань була незначна.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є братом позивача, і йому відомо, що із сусідкою ОСОБА_2 виник конфлікт за межу між земельними ділянками, і сусіди суміжної земельної ділянки повідомили його брата ОСОБА_7 , що він змістився на їхню земельну ділянку, і не дають йому будуватись. По межі нічого не змінювалось, паркан вже 30 років стоїть на цій межі.

Також судовий експерт Свістунов Ю. С. надав пояснення щодо складеного ним висновку, в яких зазначив, що є зміщення меж земельних ділянок, багато будівель ОСОБА_1 розміщені на земельній ділянці ОСОБА_2 , фактичні межі землекористувачів не відповідають технічній документації, а тому сторонам необхідно домовитись та розробити нову технічну документацію на земельні ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтями 15 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У цій справі позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні та володінні земельною ділянкою площею 0,0900 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, шляхом скасування рішення Білківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 04 січня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051; визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

При цьому ОСОБА_1 зазначив про порушення його прав, зокрема вказував, що під час користування земельною ділянкою у нього виникли суперечки з ОСОБА_2 щодо межі, а саме у зв`язку з тим, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні та власності позивача, передана у приватну власність ОСОБА_2 .

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

У пункті 145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначено, що «[…] у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається».

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності Особи».Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

За таких обставин, в контексті обставин справи, що є предметом касаційного перегляду, та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема, віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 та накладається на земельну ділянку, що знаходяться у власності відповідачки.

Такий позов у цій справі не заявлено.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)).

Разом із цим суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову не з підстави неналежно обраного позивачами способу судового захисту порушеного права, а через його недоведеність.

З огляду на наведене в цілому правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову, однак відмовити слід з інших мотивів, ніж зазначили суди попередніх інстанцій.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення необхідно змінити в частині мотивів відмови у позові з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2025 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов