Історія справи

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/9960/15

Провадження № 11-1403апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 826/9960/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра банк» Ірклієнка Юрія Петровича (далі - уповноважена особа, Фонд, ПАТ «Терра банк» відповідно) та Фонду про визнання протиправними дій (бездіяльності) і зобов`язання вчинити діїта

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи та Фонду, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення його вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_1 і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1;

- зобов`язати відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідачів внести ОСОБА_1 до переліку й реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), запис щодо обліку суми вкладу ОСОБА_1 за договором вкладу «Родинний» від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у загальному розмірі 3 тис. 600 доларів США та нарахованих за вкладом відсотків.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, закрив провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_1. і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1; зобов`язання відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 .

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 . відмовив.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 27 лютого 2019 року залишила без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, а вказані судові рішення залишила без змін. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року задовольнила частково: скасувала вказані судові рішення та ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнила частково: зобов`язала уповноважену особу включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у національній валюті України в сумі, еквівалентній 1 (одній) тис. 200 (двомстам) доларам США, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Терра банк» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації. В іншій частині позовних вимог відмовила.

Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи.

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вчинити дії щодо розподілу судових витрат шляхом повернення судового збору, сплаченого за вчинення процесуальних дій протягом розгляду цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в заяві позивача доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами частин першої і третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, за подання позову ОСОБА_1 судовий збір не сплачувала. За подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 36 грн 54 коп. згідно з квитанцією від 10 серпня 2015 року № 353 (а. с. 64) та 24 грн 36 коп. згідно з квитанцією від 15 вересня 2015 року № 1444 (а. с. 86), а всього 60 грн 90 коп. За подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 36 грн 54 коп. згідно з квитанцією від 10 серпня 2015 року № 354 (а. с. 48). За подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 51 грн 16 коп. згідно з квитанцією від 24 червня 2015 року (а. с. 112) та 51 грн 16 коп. згідно з квитанцією від 26 червня 2015 року № 5452 (а. с. 113).

Ураховуючи те, що Великою Палатою Верховного Суду при прийнятті постанови від 27 лютого 2019 року, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року та ухвалено нове рішення - про часткове задоволення позову, не вирішено питання про судові витрати, заява позивача підлягає частковому задоволенню шляхом прийняття додаткової постанови провідшкодування на його користь документально підтверджених витрат на сплату судового збору у розмірі 36 грн 54 коп. (за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року) та 51 грн 16 коп. (за подання касаційної скарги в частині оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року), а всього 87 грн 70 коп.

При цьому, оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерствіюстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 87 грн 70 коп. підлягають відшкодуванню Фондом за рахунок ПАТ «Терра банк».

Керуючись статтями 139, 252, 345, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 826/9960/15 задовольнити.

2. Постановити додаткове судове рішення, яким стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 87 (вісімдесят сім) гривень 70 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська