Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/263/17

Провадження № 11-183асі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

Судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В. І. Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючого судді Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Гімона М. М., Стародуба О. П., Кравчука В. М.) від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання протиправною відмову Президента України Порошенка П. О. у розгляді його звернення від 09 березня 2017 року та зобов'язання відповідача відновити порушені конституційні права й забезпечити належний розгляд зазначеного звернення.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України цю адміністративну справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 лютого 2018 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, а ухвалою від 14 березня 2018 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 18 квітня 2018 року.

14 березня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника Президента України Мишковець О. В., у якому відповідач підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила:

09 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Президента України Порошенка П. О. з листом, в якому просив забезпечити відновлення порушених Національним банком України його конституційних прав та зобов'язати голову Національного банку України підготувати та надіслати на адресу позивача тлумачення (роз'яснення) норм п. 1.18 глави 1 розд. III Правил бухгалтерського обліку доходів i витрат банків України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, в межах зазначених у листі запитань.

Адміністрація Президента України супровідним листом від 15 березня 2017 року надіслала вказане звернення (лист) ОСОБА_3 до Національного банку України на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

01 квітня 2017 року позивач повторно звернувся до Президента України Порошенка П. О. із скаргою, в якій зазначив про порушення працівниками Приймальні Адміністрації Президента України чинного законодавства та просив розглянути його звернення в установленому законодавством України порядку.

У відповідь на вказану вище скаргу ОСОБА_3 направлено лист від 04 травня 2017 року за підписом керівника Приймальні Президента України, що розгляд питань, порушених у його зверненні (листі) від 09 березня 2017 року, не належить до вичерпно визначених Конституцією України повноважень Президента України, а віднесено до компетенції Національного банку України. Водночас, позивача повідомлено, що відповідно до вимог ст. 53 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом, а тому його звернення на підставі ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР скеровано для розгляду за належністю до Національного банку України, про що позивача було письмово поінформовано.

10 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Глави Адміністрації Президента України Райніна І. Л. зі скаргою на неправомірну відмову Приймальнею Президента у розгляді його звернення від 09 березня 2017 року, в якій просив: забезпечити фаховий розгляд вказаного звернення у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням обґрунтованої відповіді на поставленні запитання; притягнути до відповідальності винних осіб в порушенні його конституційних прав; відповідь надати за особистим підписом Глави Адміністрації Президента України Райніна І. Л.; про прийняті міри та вжиті заходи проінформувати у визначені законодавством терміни. Як зазначено позивачем, відповіді на вказаний лист ним не отримано.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом у порядку ст. 266 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи представника Президента України, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 102 Основного Закону визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України вичерпно визначені в ст. 106 Конституції України, тому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України. На цю обставину неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх Рішеннях (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007).

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України для здійснення своїх повноважень Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» створена Адміністрація Президента України, яка діє на основі Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010 (далі - Положення).

За змістом підп. 20 п. 4 Положення адміністрація відповідно до покладених на неї завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян (…), здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Відповідно до п. 6 зазначеного Положення Адміністрація Президента у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з органами Верховної Ради України та її Апаратом, Кабінетом Міністрів України та його Секретаріатом, Апаратом Ради національної безпеки і оборони України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, науковими та іншими установами, організаціями, а також із відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що підставою для звернення ОСОБА_3 до Президента України Порошенка П. О. стала необхідність у отриманні позивачем роз'яснень від Національного банку України. Зокрема, в своєму зверненні від 09 березня 2017 року він просив відновити порушені, на його думку, конституційні права саме у зв'язку з ненаданням Національним банком України необхідного йому роз'яснення щодо діяльності банків, а також зобов'язати Національний банк надати фахові відповіді на поставленні ним запитання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що ані Президент України, ані Адміністрація Президента України не наділені повноваженнями щодо відновлення конституційних прав громадян шляхом зобов'язання службових і посадових осіб органу державного управління, а саме Національного банку України надавати роз'яснення, які б влаштовували заявника.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом № 393/96-ВР. Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Приписами ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Разом з цим, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом № 679-XIV та іншими законами України, та є органом, до якого в розумінні Закону № 393/96-ВР фізичні та юридичні особи можуть звернутись із відповідними зверненнями.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що звернення ОСОБА_3 було правомірно та у визначені Законом № 393/96-ВР строки направлено Адміністрацією Президента України за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення зазначеного питання не належить до повноважень Президента України чи створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Президент України Порошенко П. О. при розгляді звернення позивача від 09 березня 2017 року діяв у межах повноважень, а тому вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська

Л. М. Лобойко