Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 814/1147/17

Провадження № 11-1512апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Дочірнього підприємства «Торжок» (далі - ДП «Торжок») на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (судді Яковлєв О. В., Федусик А. Г., Запорожан Д. В.) у справі № 814/1147/17 за позовом ДП «Торжок» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак Ольги Олегівни (далі - Реєстратор), виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Первомайськ-кондитер», ТОВ «Нікінвест2017», про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльностіта

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ДП «Торжок» звернулося до суду з позовом до Реєстратора та Виконкому, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Реєстратора від 24 лютого 2017 року № 34031493 і № 34031352 про залишення без розгляду заяви у зв'язку з її відкликанням;

- визнати неправомірною бездіяльність Реєстратора щодо неприйняття рішень про зупинення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами 163597448101, 163721048101 за ТОВ «Первомайськ-кондитер» на підставі заяв позивача від 23 лютого 2017 року № 21118147, № 21118437 про заборону здійснення реєстраційних дій.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що прийняття Реєстратором рішень від 24 лютого 2017 року призвело до неправомірної реєстрації за ТОВ «Первомайськ-кондитер» права власності на об'єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами 163597448101, 163721048101. Крім того, відповідач прийняв оскаржувані рішення за відсутності заяви ДП «Торжок» про відкликання поданих 23 лютого 2017 року заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2017 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2017 року скасував постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДП «Торжок» подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначило, що в межах цієї справи позивач не посилається на виконання/невиконання умов цивільно-правової угоди, а оскаржує виключно владні управлінські рішення та дії Реєстратора, у зв'язку із чим справа підлягає вирішенню в порядку КАС України. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 грудня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Первомайськ-кондитер» вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ДП «Торжок» належали на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна загальною площею 5023,7 кв. м та 21347,40 кв. м за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108 та 108/5 відповідно.

19 травня 2006 року між ТОВ «КИТ-Кэпитал» (правонаступником якого є ДП «Торжок») і Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі банк») укладено кредитний договір, за умовами якого передано в іпотеку банку відповідну нерухомість.

13 грудня 2016 року ПАТ «ВіЕйБі банк» передав право вимоги за вказаним договором іпотеки до ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк», яке у свою чергу передало право вимоги за вказаним договором до ТОВ «Первомайськ-кондитер».

23 лютого 2017 року ДП «Торжок» звернулося до Реєстратора із заявами про заборону вчинення реєстраційних дій щодо майна, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108 та 108/5, власником якого воно є (реєстраційний номер 21118147, 21118437 відповідно).

24 лютого 2017 року відповідач прийняв рішення № 34031352 та № 34031493 про залишення без розгляду заяв ДП «Торжок» від 23 лютого 2017 року № 21118147 та № 21118437 у зв'язку з їх відкликанням.

Крім того, 24 лютого 2017 року відповідач прийняв рішення № 34034747 та № 34032402 про державну реєстрацію за ТОВ «Первомайськ-кондитер» прав власності на зазначене нерухоме майно, а рішенням від 28 лютого 2017 року зареєстрував право власності на ці об'єкти за ТОВ «Нікінвест2017».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право на зупинення реєстраційних дій є додатковою гарантією прав власника майна. Реєстратор протиправно не прийняв рішення про зупинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомості ДП «Торжок», оскільки заяви про відкликання своїх заяв від 23 лютого 2017 року позивач не подавав. Крім того, відповідач не надав суду копії заяв ДП «Торжок» про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій та не навів жодного реквізиту цих заяв. Так само немає посилань на заяви і в оскаржуваних рішеннях відповідача від 24 лютого 2017 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Реєстратор посвідчив право власності третьої особи на спірний об'єкт нерухомого майна, і це право у свою чергу було оскаржене позивачем у порядку господарського судочинства. Отже, спірним реєстраційним діям передує невирішений спір про право. Ураховуючи наявність судового провадження, встановленого для вирішення спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як установлено матеріалами справи, порушення своїх прав позивач убачає в тому, що неприйняття відповідачем рішень про заборону вчинення реєстраційних дій призвело до неправомірної реєстрації за ТОВ «Первомайськ-кондитер» права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебували у власності ДП «Торжок».

При цьому між позивачем і третьою особою існує невирішений спір про право власності на об'єкти нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин першої та другої статті 20 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а отже, має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Крім того, визнання протиправними й скасування оскаржуваних рішень Реєстратора не призведе до поновлення прав ДП «Торжок», адже в подальшому право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Нікінвест2017», а тому поновити своє порушене право щодо володіння нерухомим майном позивач може шляхом звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня та 12 вересня 2018 року у справах № 821/1194/15-а, № 806/1641/17 відповідно (провадження № 11-406апп18, № 11-696апп18 відповідно).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Торжок» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. С. Ткачук

В. С. Князєв В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

Н. П. Лященко